Топографічна зйомка (топографічне знімання) – сукупність робіт зі створення топографічних карт або планів місцевості за допомогою вимірювань відстаней, висот, кутів тощо за допомогою різних інструментів (наземна зйомка), а також отримання зображень земної поверхні з літальних апаратів (аерофотозйомка, космічна зйомка). Наземні знімання бувають планові, висотні та комбіновані. Результатом планових знімань є топографічна карта, але без урахування рельєфу, тобто тільки ситуація (сукупність об’єктів місцевості). Висотне знімання відображає характеристики рельєфу. Комбіноване знімання є поєднанням висотного і планового.
Топографічна карта – це географічна карта універсального призначення з детальним зображенням місцевості. Така карта вважається одним з видів топографічної зйомки, тому що утворюється саме за її результатами.
Позначення на топографічній карті повністю описують рельєф місцевості, який вказаний в абсолютних позначках горизонталями. Також на карті можна знайти штучні та природні об’єкти, назви населених пунктів та найменування вулиць.
Топографічні карти необхідні для проектування житлового району або лінійних споруд. Існують певні ознаки топографічних карт, головною з яких є опорна геодезична мережа. Вона повинна бути у наявності ще на етапі топографічної зйомки. Насамперед, опорна геодезична мережа – це система геодезичних орієнтирів. З її допомогою проводять дослідження місцевості, що дозволяє точно передати розташування кожного з елементів.
Види та класифікація топографічних карт
Масштаб топографічної карти буває різним, в залежності від цього існують наступні види топографічних карт:
- оглядово-топографічні, масштаб яких у межах 1:1000000-1:200000;
- топографічні з масштабом 1:200000-1:5000;
- дрібномасштабні, які мають масштаб 1:10000;
- середньомасштабні, які мають розмір 1:50000 або 1:25000;
- великомасштабні з розміром 1:10000;
- топографічні плани, які мають масштаб 1:5000, 1:2000, 1:1000, 1:500.
Топографічні карти, залежно від масштабу, можуть бути використані:
- 1:5000 – під час проектування середніх та великих міст, автотрас, інженерних споруд, підприємств технічного проектування.
- 1:2000 – такий масштаб використовують під час проектування автомобільних та залізничних доріг, які будуть проходить через горбисті та рівнинні регіони;
- 1:1000 – це найдрібніший масштаб, який може бути використаний на незабудованій території для будівництва та проектування;
- 1:500 – такий масштаб вважається основним, його використовують під час будівництва будь-якого виду споруд на забудованій території.
- 1:200 та 1:100 – такі точні масштаби потрібні під час будування з обмеженням на місцевості, наприклад, при наявності підземних конструкцій на території або складних природних умов.
Також існує класифікація саме топографічних карт:
- Оглядові. До таких карт включені матеріали інженерних досліджень, які представляють собою зображення великих територій. Оглядові карти потрібні для вивчення географії, а також у якості науково-довідкового матеріалу. Також їх можна використовувати як базу для вивчення та порівняння декількох регіонів. У випадках, коли висока точність не є пріоритетною, тоді також можна використовувати оглядові топокарти.
- Землевпорядні. Такі зображення створюються на основі інженерних заміток з використанням специфічних даних, які отримуються у результаті проведення геологічних або геодезичних робіт.
- Військово-стратегічні. Такі матеріали часто бувають засекречені, а складанням зображень займаються спеціалісти, які закінчили дисципліну військова топографія.
Як визначити масштаб топографічної карти?
Масштаб топографічної карти відноситься до головних характеристик топографічних матеріалів, що означає співвідношення лінійних об’єктів, зображених на карті, до їх горизонтальної проекції на місцевості. На кожній карті зображується чисельний або лінійний масштаб. У разі відсутності масштабу, його можна визначити наступним способом:
За допомогою кілометрової сітки. Кожна топографічна карта має надруковану кілометрову сітку. Кожна сторона квадрату сітки відповідає певній кількості кілометрів. Цю інформацію легко впізнати за допомогою підписів на виходах ліній сітки у рамках карти.
З використанням номенклатури аркуша. Номенклатурою вважається лист карти з буквено-числовими назвами. Індивідуальне позначення має кожен масштабний ряд. За його допомогою визначити масштаб карти зовсім просто.
Якщо є відомі відстані. Усі карти великого масштабу мають особливі умовні знаки – кілометрові стовпи на шосейних дорогах. Щоб дізнатися масштаб карти, достатньо виміряти відстань від одного стовпа до іншого.
Під час вимірювання відстаней. Цей спосіб підходить, коли особа знаходиться на місцевості, яка має карту. Щоб визначити масштаб, достатньо визначити відстань між предметами, які є на карті та на місцевості.
Випадки використання топографічної карти
Топографічні карти можуть бути використані у різних випадках:
- для проведення будівельного процесу на земельній ділянці;
- для отримання дозволів на проектування;
- для підключення об’єкта до газопровідних та електричних мереж.
У цьому разі топокарта являється основною для відтворення викопіювання. Таким чином, викопіювання є зменшеною копією необхідної частини топографічної карти місцевості.
Також топографічна карта може бути використана у наступних випадках:
- приватизація земельної ділянки;
- розробка проектних вишукувань;
- розділ земельної ділянки на декілька окремих частин;
- проектування споруд та будівель;
- при необхідності підключення комунікацій;
- під час будівництва інженерних конструкцій;
- під час будівництва промислових підприємств та багатоповерхових будівель.
Отримання топокарти необхідне для раціонального розташування всіх елементів нерухомості на місцевості або ведення с/г діяльності. Також за їх допомогою можливо визначити кількісний та якісний склад об’єктів місцевості, їх взаємне розміщення та географічні координати кожного. Розробка топографічної карти дозволяє вимірювати відстані між певними об’єктами, їх площу, висоту точок та напрямки.
План місцевості – зменшене узагальнене зображення невеликої ділянки земної поверхні за допомогою умовних знаків.
Головні ознаки плану місцевості:
- він має багато місцевих орієнтирів, на деяких документах можуть бути вказані навіть дерева;
- не прив’язаний до географічних координат, тільки до планових;
- масштаб плану місцевості – 1:5000 (частіш за все).
Головні відмінності топографічної карти від плану місцевості:
- на топокарті зображуються позначення (орієнтири), які можна знайти й через кілька десятків років, наприклад, будівлі;
- масштаб топографічної карти – 1:10000 (частіш за все).
Умовні знаки та позначення в топографії представляють собою графічні малюнки відповідного розміру, форми та кольору. Умовні позначення на топографічній карті потрібні для відображення на ній об’єктів місцевості, а саме річок, озер, населених пунктів, автомобільних доріг тощо. Також топографічні позначки відображають об’єкти гірничих розробок, наприклад промислові споруди, електропостачання, комунікації тощо.
Всі умовні позначення поділені на:
- лінійні (контурні);
- площинні;
- масштабні;
- позамасштабні – площа об’єктів не виражається у масштабі карти чи плану;
- пояснювальні;
- комбіновані.
Топографічне знімання, зокрема великих масштабів, є важливим видом геодезичних робіт. Потреби в ньому виникають у випадку створення чи оновлення топокарт, складання генпланів, робочих креслень, вирішення вертикального планування та проектування ландшафтного дизайну. На основі топографічного знімання можна побудувати цифрову модель місцевості.
Топографо-геодезичні роботи відчутно полегшились з появою спеціальних геодезичних GPS приймачів, з’єднаних з комп’ютером і синхронізованих між собою за допомогою радіоканалу.
