Техніко-економічне обґрунтування (ТЕО) – це поглиблена оцінка, що проводиться для визначення практичності та життєздатності запропонованого проєкту або ідеї. Воно включає оцінку різних факторів, таких як технічні, економічні, юридичні, операційні та часові аспекти, щоб визначити, чи може проєкт бути успішно реалізований.
Метою техніко-економічного обґрунтування є надання об’єктивної та неупередженої інформації особам, які приймають рішення, щоб вони могли зробити обґрунтований вибір щодо майбутнього проєкту. Воно допомагає визначити потенційні ризики, виклики та можливості, пов’язані з проєктом, що дає змогу зацікавленим сторонам оцінити його потенційні результати.
Проводячи техніко-економічне обґрунтування, особи, які приймають рішення, можуть визначити, чи відповідає проєкт цілям організації, виявити потенційні перешкоди та розробити плани на випадок непередбачуваних ситуацій. Така систематична оцінка гарантує, що ресурси розподіляються ефективно, а проєкти, які мають високі шанси на успіх, реалізуються.
Техніко-економічне обґрунтування є важливим інструментом для оцінки практичності та життєздатності запропонованого проєкту або ініціативи перед тим, як виділяти значні ресурси на його реалізацію. Це комплексна оцінка, яка враховує різні фактори, такі як технічні, економічні, юридичні, операційні та часові аспекти, надаючи зацікавленим сторонам важливу інформацію для прийняття обґрунтованих рішень.
Перш за все, техніко-економічне обґрунтування допомагає визначити цілі проєкту та встановити, чи відповідають вони загальним цілям організації. Воно дозволяє зацікавленим сторонам оцінити потенційні вигоди проєкту та порівняти їх з пов’язаними з ними ризиками. Завдяки проведенню техніко-економічного обґрунтування особи, які приймають рішення, можуть отримати більш чітке уявлення про потенційний вплив проєкту на ресурси, можливості та ринкову позицію організації.
Типи техніко-економічних обґрунтувань
- Техніко-економічне обґрунтування: оцінює, чи можна реалізувати запропонований проєкт, використовуючи наявні технології, інфраструктуру та досвід; визначає потенційні технічні обмеження або проблеми, які можуть виникнути під час виконання проекту, і дозволяє спланувати відповідні заходи на випадок непередбачуваних обставин.
- Операційне техніко-економічне обґрунтування: оцінює, чи може проєкт бути легко інтегрований в існуючі системи та процеси; вивчає такі фактори, як кадрові вимоги, потреби в навчанні та потенційний вплив на повсякденну діяльність.
- Техніко-економічне обґрунтування ринку: оцінює потенційний попит на запропонований проєкт на ринку; вивчає такі фактори, як вподобання клієнтів, конкуренція та ринкові тенденції, щоб визначити, чи буде проект успішним.
- Економічне обґрунтування: передбачає проведення детального аналізу витрат і вигод для визначення фінансових наслідків, пов’язаних з проєктом; допомагає зацікавленим сторонам зрозуміти потенційну рентабельність інвестицій, прибутковість проєкту та терміни відшкодування витрат.
Екологічне обґрунтування: оцінює потенційний вплив запропонованого проєкту на навколишнє середовище; вивчає такі фактори, як якість повітря та води, руйнування середовища існування та утилізація відходів, щоб переконатися, що проект є стійким та екологічно відповідальним. - Юридичне обґрунтування доцільності: вивчає правові та регуляторні вимоги, пов’язані з проєктом – виявивши будь-які юридичні перешкоди або проблеми з дотриманням вимог на ранній стадії, організації можуть забезпечити відповідність проєкту правовим рамкам і мінімізувати ризик юридичних ускладнень у майбутньому.
- Планування техніко-економічного обґрунтування: допомагає встановити реалістичні терміни завершення проєкту; враховує наявність ресурсів, залежностей і потенційних вузьких місць, що дозволяє зацікавленим сторонам розробити добре структурований план проєкту і встановити досяжні проміжні етапи.
Техніко-економічне обґрунтування містобудівних вирішень
Техніко-економічне обґрунтування містобудівних вирішень передбачає визначення перспектив розвитку економічної бази міста, а також вибір ефективних територіальних, архітектурно-планувальних вирішень, оптимізації житлового, культурно-побутового і комунального будівництва, удосконалення систем міського господарства, створення сприятливого міського середовища. Техніко-економічне обґрунтування забезпечує підвищення якості і ефективності проєктних вирішень на основі впровадження сучасних досягнень науково-технічного прогресу, раціонального використання інвестицій та основних міських фондів.
При техніко-економічному обґрунтуванні застосовуються нові сучасні методи системного аналізу, які дозволяють враховувати складні містобудівні умови розвитку і забудови населених пунктів, вірогідний характер міського розвитку на далеку перспективу, розглядати численні альтернативні варіанти, виконувати їх комплексну соціально-економічну оцінку і вибір оптимального вирішення.
В умовах зростаючих обсягів міського будівництва при дефіциті вільних територій, сприятливих для освоєння під забудову, визначення економічної ефективності містобудівних вирішень набуває важливого значення. Економічна ефективність освоєння нових територій чи реконструкції існуючої забудови є вирішальною умовою вибору варіантів архітектурно-планувальної структури міста.
Економічність забудови нових та реконструкції існуючих районів досягається завдяки раціональним містобудівним вирішенням: ефективного планування, використання існуючих інженерних і транспортних мереж, житлово-громадських будівель тощо. Економічну ефективність містобудівних вирішень визначають загальні соціально-економічні умови розвитку кожного міста, розташування району забудови в системі міста і передбачених до освоєння вільних територій відносно місць концентрованого застосування праці та загальноміського центру, обсягу і удосконалення інженерної і транспортної мережі тощо.
Проєктна документація – затверджені текстові та графічні матеріали, якими визначаються містобудівні, об’ємно-планувальні, архітектурні, конструктивні, технічні, технологічні вирішення, а також кошториси об’єктів будівництва.
Проєктна документація на будівництво об’єктів розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації, вихідних даних на проєктування та дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, нормативно-правових актів з охорони праці, державних стандартів і правил, у тому числі вимог доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (вимоги щодо створення доступності для осіб з інвалідністю та інших маломобільних груп населення зазначаються в проєктній документації окремим розділом).
Проєктна документація, у складі якої відповідно до завдання на проєктування можуть бути передбачені черги та пускові комплекси, розробляється на об’єкт будівництва в цілому.
Проєктна документація стадії “Проєкт” або “Робочий проєкт” може розроблятись на окрему чергу та бути затвердженою у встановленому порядку, якщо зазначене передбачено завданням на проєктування та знайшло відображення у схваленій у встановленому порядку попередній стадії проєктування: техніко-економічне обґрунтування (далі – стадія ТЕО), техніко-економічний розрахунок (далі – стадія ТЕР) або “Ескізний проєкт” (далі – стадія ЕП).
Склад та зміст проєктної документації об’єктів будівництва на всіх стадіях проєктування визначаються згідно з будівельними нормами і мають бути достатніми для оцінки проєктних рішень та їх реалізації.
Генпроєктувальник (проєктувальник) і замовник визначають клас наслідків (відповідальності) об’єкта (об’єктів, що входять до складу комплексу (будови)), на підставі якого встановлюється кількість стадій проєктування. Клас наслідків (відповідальності) визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством.
Стадії проєктування
Для об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів з незначними наслідками (СС1), а також комплексів (будов), до яких входять лише об’єкти з незначними наслідками (СС1), проєктування здійснюється:
- в одну стадію – стадія робочий проєкт (далі – стадія РП);
- у дві стадії – для об’єктів невиробничого призначення – стадія ЕП, а для об’єктів виробничого призначення та лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури – стадія ТЕР та для обох – стадія РП.
Для об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів із середніми наслідками (СС2), за рішенням замовника проєктування може здійснюватися в дві або три стадії:
При двостадійному проєктуванні:
- стадія проєкт (далі – стадія П);
- стадія робоча документація (далі – стадія Р).
При тристадійному проєктуванні:
- для об’єктів невиробничого призначення – стадія ЕП;
- за відповідним обґрунтованим рішенням замовника – стадія ТЕО.
- для об’єктів виробничого призначення та лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури – стадія ТЕО.
Для об’єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об’єктів зі значними наслідками (СС3), а також комплексів (будов), до складу яких входить хоча б один об’єкт, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об’єктів із середніми наслідками (СС2) або значними наслідками (СС3), проєктування виконується в три стадії:
- для об’єктів невиробничого призначення – стадія ЕП;
- за рішенням замовника – стадія ТЕО;
- для об’єктів виробничого призначення та лінійних об’єктів інженерно-транспортної інфраструктури – стадія ТЕО.
Замовник та генпроєктувальник (проєктувальник) можуть прийняти обґрунтоване узгоджене рішення щодо зміни кількості стадій та стадійності проєктування. Генпроєктувальник (проєктувальник) визначає розпорядчим документом Головного архітектора проєкту (далі – ГАП) та/або Головного інженера проєкту (далі – ГІП). Проєкт розробляється під керівництвом ГАПа (ГІПа).
Стадії ТЕО (ТЕР), ЕП після схвалення та/або стадія П після затвердження є підставою для розроблення наступних стадій проєктування. Матеріали стадій ТЕО (ТЕР), ЕП, П, РП та Р передаються замовнику генпроєктувальником (проєктувальником) на паперових носіях у чотирьох примірниках, субпроєктувальником – генпроєктувальнику в п’ятьох примірниках та на електронних носіях. Необхідність виготовлення додаткових примірників проєктної документації та формат надання її на електронних носіях визначаються умовами договору.
Затвердження документації
Робочі креслення (креслення, призначені для виконання будівельних та монтажних робіт) проєкту повторного використання, за яким на одному майданчику повинно здійснюватись будівництво декількох однакових об’єктів, передаються на електронних та паперових носіях у чотирьох примірниках лише для одного з цих об’єктів, а для інших – у двох примірниках.
Інженерно-технічні, техніко-економічні, екологічні та інші розрахунки, матеріали проєктів-аналогів, які не включаються в склад проєктної документації на будівництво об’єктів, а також матеріали інженерних вишукувань та обстежень зберігаються у генпроєктувальника (проєктувальника) і надаються на вимогу замовникові відповідно до умов договору підряду або організації, яка відповідно до законодавства здійснює експертизу проєктів будівництва, у тимчасове користування.
Тривалість будівництва визначається при розробленні стадій ТЕО (ТЕР), ЕП, П або РП у розділі проєкту з організації будівництва, враховуючи вид будівництва, складність будови, технічні та технологічні рішення, обсяг будівництва, трудові та технічні ресурси.
Після затвердження стадії П за рішенням замовника робочі креслення можуть розроблятись автором проєкту або іншою проєктною організацією. Розроблення робочих креслень іншою проєктною організацією здійснюється з дотриманням авторських рішень затвердженої стадії П та авторських прав. У разі використання в проєктних рішеннях винаходів і патентів у відповідних розділах проєкту надається посилання на них.
При проєктуванні об’єктів будівництва з особливо складними конструкціями і методами провадження робіт, що обґрунтовується у пояснювальній записці до проєкту, відповідно до завдання на проєктування розробляються робочі креслення на спеціальні допоміжні споруди, пристосування та установки. Розроблення проєктно-конструкторської документації на обладнання і конструкції індивідуального виготовлення, включаючи нетипове та нестандартизоване обладнання, виконується заводом-виробником на підставі вимог і технічного завдання, розробленого генпроєктувальником. Розроблення проєктно-конструкторської документації на вказане обладнання і конструкції може виконуватися генпроєктувальником за окремим договором підряду.
У разі прийняття рішення щодо коригування проєктної документації проєктною організацією, яка не є її розробником, скоригована проєктна документація підлягає погодженню з проєктувальником – розробником проєкту, крім випадку передачі відповідно до законодавства авторських майнових прав іншій особі.
Стадії ТЕО, ТЕР, ЕП, П та РП підписуються:
Титульний лист пояснювальної записки до проєкту:
- керівником генеральної проєктної організації (проєктної організації);
- ГАПом та/або ГІПом.
Креслення:
- ГАПом та/або ГІПом;
- сертифікованими виконавцями, які є безпосередніми розробниками розділів або частин проєкту.
Стадія Р підписується:
- ГАПом та/або ГІПом;
- сертифікованими виконавцями, які є безпосередніми розробниками розділів або частин проєкту.
Перелік осіб, які підписують проектну документацію, може уточнюватися залежно від складу і структури проєктної організації (генпроєктувальника, проєктувальника)
Кошторисна документація підписується відповідно до вимог, встановлених будівельними нормами та державними стандартами з питань ціноутворення.
Замовник і генпроєктувальник (проєктувальник) визначають в умовах договору виконавця авторського нагляду, який здійснює авторський нагляд відповідно до вимог законодавства та державних будівельних норм.
Проєктна документація на будівництво об’єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.
Обґрунтовані відхилення від будівельних норм, що забезпечують дотримання встановлених вимог безпеки у спосіб, не передбачений будівельними нормами, можуть бути погоджені суб’єктом нормування відповідно до встановленого ним порядку.
Оформлення проєктної документації має відповідати державним стандартам щодо проєктної документації на будівництво об’єктів. Проєктна документація затверджується відповідно до Порядку затвердження проєктів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 травня 2011 року № 560.
