Історико-архітектурний опорний план – це науково-проєктна документація, яка розробляється і затверджується у складі генерального плану населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, згідно із Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, що містить відомості про:
- об’єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони;
- пам’ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони;
- межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць;
- історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони;
- охоронювані археологічні території.
В поточній редакції від 11.01.2025 Постанови № 926 Кабінету Міністрів України щодо історико-архітектурного опорного плану населеного пункту йдеться наступне:
КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
від 1 вересня 2021 р. № 926
Київ
Про затвердження Порядку розроблення, оновлення,
внесення змін та затвердження містобудівної документації
{Із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ
№ 1298 від 15.11.2022
№ 416 від 28.04.2023
№ 909 від 09.08.2024
№ 1557 від 31.12.2024}
Відповідно до частини четвертої статті 16 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” Кабінет Міністрів України постановляє:
Затвердити Порядок розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації, що додається.
Прем’єр-міністр України Д.ШМИГАЛЬ
Інд. 21
ПОРЯДОК
розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації
1. Цей Порядок визначає склад, зміст, механізм розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації на місцевому рівні: комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території, а також склад, зміст та порядок розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.
Під час реалізації експериментального проекту щодо запровадження Містобудівного кадастру на державному рівні розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації здійснюється з урахуванням особливостей, встановлених Порядком реалізації експериментального проекту щодо запровадження Містобудівного кадастру на державному рівні та Порядком ведення Містобудівного кадастру на державному рівні під час реалізації експериментального проекту щодо запровадження Містобудівного кадастру на державному рівні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2024 р. № 909 “Деякі питання реалізації експериментального проекту щодо запровадження Містобудівного кадастру на державному рівні” (Офіційний вісник України, 2024 р., № 76, ст. 4493).
2. Терміни, що вживаються у цьому Порядку, мають таке значення:
21) історико-архітектурний опорний план – науково-проектна документація, яка розробляється на всю територію населеного пункту, внесеного до Списку історичних населених місць України, і затверджується одним рішенням як окремий розділ у складі генерального плану такого населеного пункту (планувальних рішень генерального плану населеного пункту) як його невід’ємна складова згідно із Законом України “Про регулювання містобудівної діяльності”, містить відомості про об’єкти всесвітньої спадщини, їх території та буферні зони; пам’ятки культурної спадщини, у тому числі археологічні, їх території та зони охорони; межі та правові режими використання історичних ареалів населених місць; історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території та їх зони охорони; охоронювані археологічні території, а також цінну історичну забудову;
Механізм розроблення та внесення змін до окремих розділів містобудівної документації на місцевому рівні
53. Розділ “Історико-архітектурний опорний план” розробляється за окремим завданням, яке є складовою частиною завдання на розроблення комплексного плану або генерального плану населеного пункту і є складовою частиною тендерної документації та/або оголошення про проведення спрощеної закупівлі та вимог до предмета закупівлі.
Завдання на розроблення історико-архітектурного опорного плану містить інформацію щодо дослідженості населеного пункту (наявність виконаних науково-дослідних і пошукових робіт, їх виконавці, дати виконання), а також перелік комплексних наукових досліджень, що повинен виконати розробник:
архівні та бібліографічні пошуки щодо історичних планів, іконографічних матеріалів населеного пункту тощо;
аналіз історичних документів та історичних джерел щодо виявлення особливостей планувальної структури та забудови населеного пункту;
натурні обстеження всієї території населеного пункту:
– природних особливостей місцевості, які визначають своєрідність його планування та просторової побудови;
– планування та об’ємно-просторової композиції населеного пункту;
– об’єктів всесвітньої спадщини, пам’яток та об’єктів культурної спадщини, їх видового розкриття та композиційно-видового впливу в середовищі;
– дисгармонійних будівель та споруд;
фотофіксація пам’яток та об’єктів культурної спадщини, історичної забудови, видів та панорам населеного пункту;
аналіз ландшафту населеного пункту (рельєфу, зелених насаджень, гідрографічної мережі тощо);
аналіз історичного планування населеного пункту з визначенням етапів розвитку в його межах;
класифікація об’єктів всесвітньої спадщини, пам’яток культурної спадщини населеного пункту за видами, типами, категоріями обліку;
аналіз цінної історичної забудови населеного пункту, формування пропозицій щодо внесення об’єктів до Державного реєстру нерухомих пам’яток України;
узагальнений аналіз художніх особливостей нерухомої культурної спадщини з визначенням збереженості традиційного характеру середовища, його локалізації та ролі в архітектурно-просторовій композиції та ландшафті населеного пункту;
визначення меж та режимів історичних ареалів населеного пункту (у разі, коли вони не затверджені до початку розроблення історико-архітектурного опорного плану відповідно до Закону України “Про захист культурної спадщини”).
54. Історико-архітектурний опорний план підлягає погодженню органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органом охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій відповідно до їх компетенції та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.
Межі та режими використання територій пам’яток, зон охорони пам’яток, історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на цих територіях можуть розроблятися як окрема науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини у складі історико-архітектурного опорного плану і затверджуються відповідним органом охорони культурної спадщини.
55. Розроблення історико-архітектурного опорного плану, розділу “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту” може здійснювати інша організація на правах субпідряду відповідно до договору з розробником комплексного плану (генерального плану населеного пункту).
Здійснювати розроблення та внесення змін до історико-архітектурного опорного плану населеного пункту може суб’єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Законів України “Про архітектурну діяльність” та “Про охорону культурної спадщини”, під керівництвом головного архітектора проекту, який має кваліфікаційний сертифікат.
Здійснювати розроблення та внесення змін до розділу “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту” може суб’єкт господарювання, який має право здійснювати розроблення містобудівної документації відповідно до Закону України “Про архітектурну діяльність” та законодавства у сфері цивільного захисту, під керівництвом головного архітектора проекту, який має кваліфікаційний сертифікат.
Матеріали історико-архітектурного опорного плану населеного пункту, розділу “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту”, які розробляються на правах субпідряду, передаються відповідною організацією розробнику проекту містобудівної документації відповідно до вимог цього Порядку щодо їх складу та змісту для подальшого формування єдиного пакету матеріалів містобудівної документації.
56. Експертиза проекту розділу “Інженерно-технічні заходи цивільного захисту” проводиться у складі проекту комплексного плану, генерального плану населеного пункту (планувальних рішень генерального плану населеного пункту у складі комплексного плану).
Експертиза проекту історико-архітектурного опорного плану проводиться у складі проекту генерального плану населеного пункту (планувальних рішень генерального плану населеного пункту у складі комплексного плану).
Експертиза зазначених складових містобудівної документації проводиться відповідно до Порядку проведення експертизи містобудівної документації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. № 548.
65. Історико-архітектурний опорний план – розробляється у складі генерального плану або планувальних рішень генерального плану населеного пункту, що входить до Списку історичних населених місць України, відповідно до цього Порядку та інших норм законодавства.
Геопросторові дані історико-архітектурного опорного плану включаються до бази геопросторових даних містобудівної документації, у складі якої він розробляється (у частині даних про об’єкти землеустрою та Державного земельного кадастру), – відповідно до вимог цього Порядку та до формату електронних документів містобудівної документації, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 9 червня 2021 р. № 632 “Про визначення формату електронних документів комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту, детального плану території”.
66. Історико-архітектурний опорний план розробляється для населених пунктів, внесених до Списку історичних населених місць України, у складі генерального плану населеного пункту, планувальних рішень генерального плану населеного пункту у складі комплексного плану.
Історико-архітектурний опорний план населеного пункту містить результати наукових досліджень населеного пункту та складається з таких розділів та підрозділів:
“1. Історичний та планувальний розвиток населеного пункту”:
1) “коротка історична довідка”: опис історичного архітектурно-планувального розвитку населеного пункту та пов’язаних з ним подій і явищ культури;
2) “природні особливості місцевості, що визначають своєрідність структури, функціонального зонування, планування та об’ємно-просторової композиції населеного пункту” визначають і надають:
стислу характеристику природної складової ландшафту як найбільш сталого структуро- та формоутворюючого чинника;
найважливіші елементи природного ландшафту, його основні просторові осі та вузли;
ступінь перетворень природного ландшафту людиною в процесі містобудівного розвитку населеного пункту;
3) “Основні етапи розвитку історичного планування та формування забудови населеного пункту”:
історичний містобудівний розвиток населеного пункту з визначенням умов і подій, що безпосередньо впливали на його становлення, структуру, функціональне зонування, планування та об’ємно-просторову композицію (від заснування сталого поселення до сьогодні);
основні етапи історичного розвитку планування населеного пункту, їх характерні особливості, межі на кожному з визначених етапів, основні структурні елементи історичного планування населеного пункту (історичне середмістя, замки, монастирі, передмістя тощо), найважливіші історичні шляхи, вулиці, майдани, трасування збережених та втрачених ліній укріплень (за наявності);
особливості історичного формування забудови (зокрема визначних історичних будівель, споруд та комплексів) з визначенням її сучасного стану і цінності;
втрачені будинки, споруди, укріплення, що мали важливе історичне або містобудівне значення;
“2. Аналіз існуючої архітектурно-містобудівної ситуації населеного пункту”:
1) “аналіз існуючої планувальної структури населеного пункту”:
особливості історичного планування як базовий визначник традиційного характеру середовища та інші чинники, що впливали на цей процес; етапи його формування;
роль територій з пам’ятками культурної спадщини та історичною забудовою у планувальній структурі населеного пункту;
2) “архітектурно-художні особливості історичної забудови”:
узагальнена характеристика архітектурно-художніх особливостей пам’яток культурної спадщини, а також традиційних для зазначеного населеного місця будівель та споруд з визначенням типології, функціонального призначення, об’ємно-просторової будови, архітектурної композиції та стилістики;
3) “характеристика елементів історичного озеленення та благоустрою”:
узагальнена характеристика елементів збереженого історичного озеленення та благоустрою (за наявності);
4) “архітектурно-просторова композиція та пейзажно-видова структура історичного центру населеного пункту з аналізом видового розкриття пам’яток культурної спадщини, об’єктів всесвітньої спадщини”:
архітектурно-просторова композиція історичного центру з визначенням історичних та сучасних містобудівних домінант, архітектурних акцентів, ансамблів та комплексів, головних і підпорядкованих планувально-композиційних осей та вузлів, характерних типів міських просторів (замкнених, відкритих, дисгармонійних);
пейзажно-видова структура історичного центру або окремих частин населеного місця, що зберегли об’єкти культурної спадщини і пов’язані з ними розпланування та форму забудови, з аналізом видового розкриття пам’яток та об’єктів культурної спадщини, зон огляду пам’яток та об’єктів культурної спадщини, що є архітектурними домінантами та акцентами; оглядових точок, осей, фронтів; зон формування видів залежно від змін у сприйнятті об’єктів з близьких (менше ніж 200 метрів), середніх (від 200 метрів до 500 метрів) та дальніх (більш як 500 метрів) відстаней;
композиційно-видовий вплив пам’яток та об’єктів культурної спадщини залежно від типу візуальної взаємодії пам’яток з об’єктами їх оточення (екрануючими, фоновими, фланкуючими спорудами, зеленими насадженнями, природними утвореннями);
роль історичних архітектурних домінант, акцентів, ансамблів та комплексів у формуванні силуетів, панорам, перспектив населеного пункту;
аналіз негативної ролі дисгармонійних будівель та споруд у міському середовищі та під час формування видів.
Обов’язковою складовою аналізу видового розкриття пам’яток є фотофіксація характерних видів на пам’ятки, перспектив та панорам історичного центру, а також комплексів і ансамблів, розташованих за його межами (вноситься до Реєстру будівель і споруд, а у разі відсутності технічної можливості – зазначається в додатках). Подається характеристика дисгармонійних будівель та споруд з обґрунтуванням їх негативної ролі у візуальному сприйнятті пам’яток та об’єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища населеного пункту;
“3. Комплексна історико-культурна оцінка території населеного пункту”:
1) “узагальнена оцінка культурної спадщини населеного пункту”:
стисла характеристика збереженості історичної планувальної системи, особливості та ступінь збереженості (висока, середня, низька) традиційного характеру середовища, об’єктів культурної спадщини за видами (археологічні, історичні, об’єкти монументального мистецтва, архітектурні, об’єкти містобудування, об’єкти садово-паркового мистецтва, ландшафтні об’єкти, об’єкти науки і техніки) та ступенем цінності (об’єктів всесвітньої спадщини, пам’яток, щойно виявлених та пропонованих до внесення до переліку об’єктів культурної спадщини, а далі – до Державного реєстру нерухомих пам’яток України), аналіз їх з хронологічної, типологічної приналежності;
2) “історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, природоохоронні території та об’єкти”;
3) межі історичних ареалів (зазначаються рішення, якими було затверджено зазначену науково-проектну документацію);
4) відомості про межі та режими використання буферних зон об’єктів всесвітньої спадщини, зон охорони пам’яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, які були затверджені в установленому порядку відповідною науково-проектною документацією:
опис меж, затверджених правових режимів використання буферних зон об’єктів всесвітньої спадщини, зон охорони пам’яток культурної спадщини, зон охорони історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій, охоронюваних археологічних територій, їх площі. Опис меж та режимів зазначається в табличній формі;
“4. Загальна характеристика історичних ареалів населеного пункту”:
обґрунтування встановлення меж історичних ареалів (у разі, коли вони розробляються вперше та/або підлягають внесенню змін). Опис меж історичних ареалів подається в табличній формі із зазначенням площі та відсотка загальної площі міста; описом меж окремих ділянок;
2) “відомості про режими використання історичних ареалів”:
інформація про затверджені правові режими використання історичних ареалів. Зазначається рішення, яким було затверджено відповідну науково-проектну документацію. Опис режимів використання історичних ареалів подається в табличній формі із зазначенням площі та відсотка загальної площі міста; описом меж окремих ділянок, режимів їх використання.
Об’єкти історико-архітектурного опорного плану візуалізуються на плані (схемі) “Ситуаційний опорний план”.
У додатках до історико-архітектурного опорного плану зазначаються:
переліки об’єктів всесвітньої спадщини, пам’яток культурної спадщини усіх видів та категорій обліку (переліки об’єктів культурної спадщини зазначаються єдиним списком з наскрізною нумерацією за алфавітним переліком назв вулиць), щойно виявлених об’єктів культурної спадщини та пропозицій щодо Державного реєстру нерухомих пам’яток України, а також – цінної історичної забудови, дисгармонійних будівель та споруд;
переліки природоохоронних територій та об’єктів, які розташовані в межах видового впливу об’єктів всесвітньої спадщини, пам’яток культурної спадщини;
переліки використаних документів та матеріалів, літератури, архівних джерел, картографічні та іконографічні матеріали (історичні плани, гравюри, малюнки, фотографії);
фотоілюстрації об’єктів культурної спадщини (зокрема пам’яток культурної спадщини, щойно виявлених та пропонованих до внесення до переліку об’єктів культурної спадщини, далі – до Державного реєстру пам’яток України, цінної історичної забудови), фотоілюстрації видового розкриття пам’яток культурної спадщини, зроблені під час проведення натурних досліджень населеного пункту, а також ілюстрації втрачених об’єктів культурної спадщини, характерних для зазначеного населеного пункту, та таких, що мали важливе містобудівне значення;
перелік вихідних даних, які надав замовник для розроблення історико-архітектурного опорного плану населеного пункту.
У разі наявності технічної можливості відповідні переліки подаються як посилання на відповідні електронні реєстри.
