Що таке блакитні лінії та сельбищні і виробничі території?

  • з віддалених територій – формує первісне уявлення про характер архітектури міста;
  • з рельєфу місцевості, домінантних та субдомінантних споруд, фонової забудови – панорами ділянок міста, перспективні ракурси;
  • розгортки фасадів вулиць, квартали;
  • окремі об’єкти, площини фасадів або їх фрагменти.
  • ділянки житлових будинків;
  • ділянки громадських установ, будинків і споруд, у тому числі навчальних, проектних, науково-дослідних та інших інститутів без дослідних виробництв;
  • внутрішньосельбищна вулично-дорожня і транспортна мережа;
  • площі, парки, сади, сквери, бульвари;
  • інші об’єкти зеленого будівництва;
  • інші місця загального користування.

Селітебні території займають приблизно 50-60 % території міста і, на відміну від промислових і комерційних, можуть повністю виключати бізнес і промисловість. Однак на цій території можуть розміщуватися окремі житлово-комунальні чи промислові підприємства, які не потребують облаштування навколо них санітарно-захисних зон.
Житло сельбищної території може значно різнитися між собою. Це може бути житло на одну сім’ю, житло на кілька сімей, мобільні будинки тощо. Мешканці житлових районів більшою чи меншою мірою (залежно від наявності послуг, місць працевлаштування тощо) повинні користуватися автотранспортом або іншим транспортом, тому селітебне планування передбачає розвиток земель відповідно до наявної чи планової транспортної інфраструктури, наприклад, залізниці й автошляхів.

1. Інноваційні об’єкти виробничих територій:

  • технопарки;
  • індустріальні парки;
  • виробничі території технополісів.

2. Зона науково-виробничої забудови:

1) у складі технопарку:

  • наукові центри;
  • офіси та лабораторії;
  • об’єкти експериментального (серійного) виробництва;
  • складські комплекси;

2) у складі технополісу на сельбищній території:

  • готелі, житлові будинки для наукового та обслуговуючого персоналу;
  • заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, медичні установи;
  • торговельні комплекси та розважальні центри, заклади громадського обслуговування, спортивні споруди;
  • озеленені території;

3) у складі інноваційного парку, на сельбищній території:

  • офіси керуючої компанії, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;
  • заклади вищої та професійної (професійно-технічної) освіти;
  • бізнес-кампуси, акселератори, фонди, компанії-резиденти і R&D лабораторії (Research&Development – лабораторії з розвитку інноваційних технологій);
  • готелі, апартаменти для наукового та обслуговуючого персоналу;
  • багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;
  • торговельні комплекси та розважальні центри, заклади громадського обслуговування;
  • пожежні частини;
  • озеленені території.

3. Комунальна зона:

  • підприємства транспорту (трамвайних та тролейбусних депо, автобусних та таксомоторних парків, депо метрополітену, гаражів, станцій технічного обслуговування автомашин, автозаправних станцій);
  • підприємства побутового обслуговування (фабрик-пралень, хімічного чищення одягу, ремонту побутової техніки, одягу, меблів);
  • підприємства житлово-комунального господарства;
  • об’єкти та мережі інженерно-технічного забезпечення (інженерних мереж, систем або комунікацій, які безпосередньо використовуються в процесі тепло-, газо-, електро-, водопостачання та водовідведення);
  • підприємства поводження з побутовими відходами;
  • території місць поховання;
  • пожежні частини.

4. Зона транспортно-складської забудови:

  • майданчики для очікування розвантаження та завантаження автотранспорту;
  • складські приміщення, обладнані пристосуваннями для розвантаження і комплектації вантажів;
  • відкриті контейнерні майданчики для зберігання контейнерів;
  • парки автотранспорту електронавантажувачів, що забезпечують перевезення контейнерів міжнародного стандарту;
  • залізничні станції, що забезпечують подачу вагонів безпосередньо до розвантажувальних майданчиків складів і до контейнерних майданчиків;
  • морські і річкові порти, в тому числі спеціалізовані;
  • пожежні частини.

5. Зона сільськогосподарських виробничих територій:

  • агропромислові комплекси;
  • підприємства і цехи галузевих господарських центрів виробничих об’єктів, які належать акціонерним товариствам, кооперативам, особистим селянським та фермерським господарствам тощо;
  • підприємства несільськогосподарських галузей (філії підприємств, цехи, в тому числі виробничотехнічного обслуговування і будівництва).

1 СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ

1.1 Ці державні будівельні норми поширюються на планування і забудову територій населених пунктів та міжселенних територій на державному, регіональному та місцевому рівні й застосовуються у відповідності з [7].
1.2 Ці норми обов’язкові для органів державного управління, місцевого самоврядування, підприємств і установ незалежно від форм власності та відомчого підпорядкування, громадських об’єднань і громадян, які здійснюють проектування, будівництво і благоустрій на території міських і сільських населених пунктів та інших територіях
1.3 Ці норми не поширюються на планування та забудову територій стратегічних об’єктів, об’єктів військово-промислового комплексу, пенітенціарних об’єктів, специфічних та вузько спеціалізованих виробництв (у тому числі вугільних розрізів і шахт, газосховищ і газоперекачувальних станцій, кар’єрів відкритого видобутку корисних копалин).

6 СЕЛЬБИЩНІ ТЕРИТОРІЇ

Сельбищні території призначені для створення сприятливого життєвого середовища, яке має відповідати соціальним, екологічним та містобудівним умовам, що забезпечують процеси життєдіяльності населення, пов’язані з його демографічним і соціальним відтворенням. Сельбищні території формуються переважно у вигляді зон житлової, громадської забудови, озеленених територій загального користування, а також інших функціональних елементів, наведених у примітці до таблиці 6.1. Для попереднього визначення загальної потреби у сельбищних територіях слід приймати укрупнені показники, наведені в таблиці 6.1.

Таблиця 6.1 – Потреби в сельбищних територіях

Тип забудовиСередня поверховість забудови (поверхів)Територія на 1000 осіб, га
Багатоквартирна9 і більше7
4-88
До 3 без урахування мансарди10
СадибнаДо 3 без урахування мансарди (з земельними ділянками)50
1-3 (у сільських населених пунктах)90
Примітка. Показники потреби у сельбищних територіях визначені з урахуванням усіх необхідних функціональних елементів територій (прибудинкові території житлових будинків, об’єкти повсякденного та періодичного обслуговування, громадські центри, озеленені території загального та обмеженого користування, спеціального призначення, магістральна і вулично-дорожня мережа, ділянки для розміщення об’єктів комунального господарства, інженерного забезпечення житлових районів, пожежних депо, гаражі та автостоянки, велостоянки тощо).

6.1 Зона житлової забудови

6.1.1 Зона житлової забудови складається із земельних ділянок та територій: багатоквартирної, садибної (в тому числі блокованої) житлової забудови, житлово-громадської, а саме житлових будинків, будинків з приміщеннями громадського призначення у вбудовано-прибудованих та стилобатних частинах, запроектованих або існуючих будiвель, які використовуються для різних видів призначення (житлового, адміністративного, громадського, установ та організацій сфери повсякденного громадського обслуговування населення).
6.1.2 Планування зон житлової забудови має ґрунтуватися на принципах формування мікрорайону відповідно до 5.8.
6.1.3 Соціально-планувальна організація зон житлової забудови забезпечується комплексом установ і організацій сфери громадського обслуговування, що мають бути наближені до місць проживання на відстані, що не перевищує 500 м (повсякденний попит), та тих, що забезпечують періодичний попит за таблицею 5.1.

Таблиця 5.1 – Граничні показники доступності (радіуси обслуговування) до об’єктів надання послуг населенню

№ з/пРівень соціально-планувальної структуриРадіус обслуговування, м
1Мікрорайон500
2Житловий район1000-1500*
3Планувальний район1500-2000*
4Планувальна зона4000-6000*
*Транспортна доступність.

Максимально допустима висота* (поверховість) житлової забудови визначається від чисельності населення та класифікації населеного пункту, з врахуванням встановлених обмежень щодо охорони культурної спадщини, а саме:

  • сільські населені пункти чисельністю до 1 тис. осіб – виключно садибна забудова;
  • сільські населені пункти чисельністю понад 1 тис. осіб – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 12 м (до 4-х поверхів включно);
  • селища (селища міського типу) – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 15 м (до 5 поверхів включно);
  • міста чисельністю до 50 тис. осіб включно – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 27 м (до 9 поверхів включно);
  • міста чисельністю понад 50 до 100 тис. осіб включно – садибна забудова та багатоквартирні житлові будинки висотою до 48 м (до 16 поверхів включно);
  • міста чисельністю понад 100 тис. осіб – висотність багатоквартирної житлової забудови встановлюється містобудівною документацією;

*Висота визначається без врахування шатрової покрівлі у разі її влаштування.
Примітка. У разі будівництва об’єкта на складному рельєфі висота визначається з врахуванням цокольного поверху.

Багатоквартирна забудова

6.1.4 У межах зони багатоквартирної житлової забудови розташовуються ділянки, на яких розміщуються житлові будинки з прибудинковими територіями з необхідним переліком майданчиків, проїздів, зелених насаджень, а також земельні ділянки, на яких розташовані заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, торговельні підприємства з асортиментом товарів повсякденного попиту, з підприємствами харчування та приймальними пунктами підприємств побутового обслуговування, які у сукупності утворюють повноцінне безбар’єрне середовище повсякденної життєдіяльності населення – житловий мікрорайон, що відноситься до житлово-громадської забудови.
Примітка. Будівлі гуртожитків рекомендується розміщувати на спеціально відведених ділянках житлової території, а гуртожитків для студентів і учнів – на території закладів освіти.
6.1.5 Допускається розміщення в житлових будинках закладів дошкільної освіти.
При розміщенні закладів дошкільної освіти необхідно враховувати вимоги ДБН В.2.2-4.
Примітка. Земельна ділянка, на якій розташований заклад дошкільної освіти (вбудований, вбудованоприбудований або прибудований до житлового будинку), повинна бути відокремлена огорожею і зеленими насадженнями від прибудинкової території житлового будинку. Організація та озеленення групових майданчиків, інсоляція та освітленість приміщень вбудованих, вбудовано-прибудованого і прибудованого закладу дошкільної освіти має відповідати вимогам ДБН В.1.1-31 та [44].
6.1.6 Мікрорайони формуються у міжмагістральному просторі і обмежуються магістральними вулицями загальноміського та районного значення. Площа мікрорайону та його конфігурація залежить від архітектурно-планувальної структури населеного пункту, чисельності населення, поверховості житлової забудови.
В умовах реконструкції наявні квартали чинної багатоквартирної житлової забудови можуть формуватися у мікрорайони у вигляді груп житлових кварталів, пов’язаних загальною мережею установ повсякденного обслуговування (закладів дошкільної освіти, загальної середньої освіти, закладів торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, амбулаторій, фізкультурних споруд, садів або скверів) в межах пішохідної досяжності із забезпеченням у житловому кварталі озеленених територій не менше 6 м2 на одну особу.
Примітка. Житлові вулиці і проїзди, які опинились в середині такого мікрорайону, можуть трансформуватися у внутрішньомікрорайонні пішохідні шляхи і під’їзди до житлових і громадських будівель та повинні враховувати потреби маломобільних груп населення.
6.1.7 При плануванні територій мікрорайонів кварталами, що формуються житловими групами з периметральною забудовою площею до 3 га, згідно з загальними принципами мікрорайонування слід передбачати:

  • житлові групи з розміщенням в їх межах житлових будинків з прибудинковими озелененими територіями;
  • території громадської забудови (ділянки закладів дошкільної освіти та загальної середньої освіти);
  • житлові групи з об’єктами різного функціонального призначення (крім виробничих об’єктів) з окремо розміщеними або прибудованими до перших поверхів житлових будинків;
  • зелені насадження обмеженого користування з дитячими ігровими та фізкультурно-спортивними майданчиками, що формують рекреаційні ділянки для мешканців житлової забудови.

Примітка 1. Для житлових груп з периметральною забудовою, що проектуються, організація місць постійного та тимчасового (гостьових) зберігання засобів автотранспорту на відкритих автостоянках в середині житлової групи не допускається. Забезпечення мешканців житлових будинків необхідною кількістю паркомісць на автостоянках, які слід розташовувати з боку вулиць чи проїздів, у вбудованих у перші, цокольні і підвальні поверхи багатоповерхових житлових будинків або у підземних чи багатоповерхових окремо
розташованих автостоянках.
В’їзд до внутрішнього простору житлової групи дозволяється автомобілям швидкої допомоги, пожежним автомобілям та іншій спецтехніці.
Примітка 2. Місця зберігання велосипедів рекомендується розташовувати у добре освітленому та видимому місці, бажано під навісом для захисту від опадів або у приміщеннях на першому поверсі житлових будинків.
6.1.8 У житлових мікрорайонах (кварталах) відповідно до завдання на проектування слід передбачати спеціалізовані житлові будинки або перші поверхи житлових будинків для розселення маломобільних груп населення.
6.1.9 Відстань від спеціалізованих житлових будинків до зупинок громадського транспорту, підприємств торгівлі повсякденного попиту, закладів охорони здоров’я (поліклінік, амбулаторій, диспансерів без стаціонарів) слід приймати не більше ніж 150 м, а в умовах існуючої забудови не більше 300 м;
6.1.10 До спеціалізованих житлових будинків, а також будинків з квартирами в перших поверхах для маломобільних груп населення слід передбачати проїзди, суміщені з тротуарами, при їх довжині не більше 150 м і загальній ширині не менше 4,2 м. Доріжки для проїзду крісел колісних необхідно прокладати за основними напрямками руху людей з інвалідністю у межах населених пунктів або їх районів до відповідних установ охорони здоров’я, соціального забезпечення, торгівлі, фізкультури тощо, при цьому необхідно передбачати обладнання перехресть (пандуси – з’їзди, світлофори), а також застосування тактильних поверхонь для орієнтації людей з вадами зору.
6.1.11 У житлових кварталах слід передбачати в’їзди на їх територію спеціалізованої техніки, а також при потребі наскрізні проїзди в будинках на відстані не більше 300 м один від одного, а при периметральній забудові – не більше 180 м (на відстані не менше 50 м до перехрестя вулиць).
6.1.12 Житлові райони як елементи соціально-планувальної структури зони житлової забудови складаються з декількох мікрорайонів, кварталів, комплексу закладів періодичного обслуговування та громадських просторів, озеленених територій загального користування з радіусом пішохідної доступності до 1500 м.
6.1.13 Площі квартир державного і комунального житлового фонду для соціальних потреб розраховуються за нормативними показниками відповідно до норм ДБН В.2.2-15.
6.1.14 При розміщенні на земельній ділянці окремого житлового будинку або групи житлових будинків (без урахування розміщення гаражів, автостоянок, закладів дошкільної освіти, закладів загальної середньої освіти, закладів короткотривалого перебування дітей та інших об’єктів мікрорайонного обслуговування) слід дотримуватися розрахункових показників граничних параметрів забудови, як відношення площі під забудовою першого поверху житлового будинку по зовнішньому контуру, включаючи нормативну ширину вимощення, лоджій, вхідних груп, а також горизонтальних проекцій виступаючих конструкцій до площі земельної ділянки, наведених у таблиці 6.2 (рисунок 4).

Таблиця 6.2 – Показники граничних параметрів забудови земельної ділянки

Поверховість житлових будинківМаксимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки при розміщенні житлового будинку*
3 поверхи без урахування мансарди50
4-5 поверхів45
6-8 поверхів40
9-10 поверхів35
11 поверхів і вище30
*При реконструкції кварталів історичної забудови та формування нової квартальної забудови або при новому будівництві в історичних ареалах міста (визначених генеральним планом) у випадках щільної забудови, в тому числі при зміні функціонального призначення земельної ділянки, показники, наведені у таблиці, не застосовуються.
Примітка 1. У разі розміщення на земельній ділянці житлових будинків або секцій різної поверховості при розрахунках слід визначати середню поверховість.
Примітка 2. Вільна від забудови прибудинкова територія має використовуватися для благоустрою і озеленення відповідно до показників таблиці 6.4.
Примітка 3. Сумарна площа під забудовою житлового будинку, включаючи експлуатовані покрівлі стилобатних частин, підземних та напівпідземних споруд, що використовуються під благоустрій та озеленення для мешканців житлових будинків, не повинна перевищувати 70 % земельної ділянки за умов забезпечення під`їздів до вхідних груп житлового будинку, проїзду пожежної техніки, автомобілів швидкої допомоги та інженерного захисту території щодо відведення поверхневого стоку.  

Рисунок 4 – Відсоток забудови земельної ділянки

6.1.15 Розрахункові показники обсягів і типів житлової забудови визначаються з урахуванням сформованої і прогнозованої соціально-демографічної ситуації.
Примітка. Рекомендується передбачати різноманітні групи житлових будинків (комерційне житло та житло для соціальних потреб). При цьому орієнтовна загальна площа на одну особу у масовій житловій забудові визначається відповідно до вимог ДБН В.2.2-15, ДБН В.2.2-40. Обсяги житла для соціальних потреб визначаються у містобудівній документації згідно із завданням на проектування.
6.1.16 Граничні показники щільності населення мікрорайону слід приймати 150 – 450 осіб/га. Показники щільності населення мікрорайону в крупних та найкрупніших містах допускається підвищувати, але не більше ніж на 20 % за умови:

  • розміщення на території мікрорайону підземних та/або багатоповерхових гаражів з автостоянками та велосипедними стоянками;
  • вбудовано-прибудованих до житлових будинків закладів дошкільної освіти, створенні озеленених відкритих терас у житлових та громадських будинках.

Величина збільшення показника визначається містобудівним розрахунком потреб у площі території мікрорайону. У разі розміщення нових житлових будинків на земельних ділянках в межах існуючих мікрорайонів при проведенні розрахунків граничної щільності населення слід враховувати: населення, що мешкає в існуючих житлових будинках та новобудовах; рівень їх забезпечення об’єктами благоустрою відповідно до таблиці 6.4 цих норм; наявність об’єктів повсякденного обслуговування в межах відповідного мікрорайону; розмір земельних ділянок, визначених під нове будівництво. При цьому слід забезпечувати дотримання містобудівних, санітарних норм та протипожежних вимог.
Примітка. При розміщенні в межах мікрорайону об’єктів періодичного та епізодичного обслуговування, виробничих та інших закладів немікрорайонного значення площа земельних ділянок, на яких вони розташовані, не враховується у балансі території мікрорайону.
6.1.17 Розрахункові показники щільності багатоквартирного житлового фонду (сумарної загальної площі квартир житлових будинків) на території житлового мікрорайону наведено у додатку В.1.
6.1.18 Для міст, розташованих в районах сейсмічністю 7-8 балів, будівництво житлових будинків вище 4-х поверхів може здійснюватись згідно з вимогами ДБН В.1.1-12. Будівництво житлових будинків на територіях сейсмічністю 9 балів і більше не допускається. Проектування будинків в сейсмічних районах повинне вестись на підставі карт сейсмомікрорайонування.
6.1.19 При визначенні потреб у території для розміщення житлової забудови слід виходити з умови розселення одного домогосподарства в окремій житловій одиниці (квартирі або будинку). Розрахункову житлову забезпеченість (на розрахунковий термін містобудівної документації) необхідно визначати диференційовано для населених пунктів з урахуванням демографічних показників, типів житлових будинків, що передбачаються застосовувати, у тому числі обсяги соціального житла.
6.1.20 Відповідно до природно-кліматичних особливостей України (додаток Б) слід передбачати захист прибудинкової території житлових будинків, житлових груп від несприятливих зимових вітрів, пилових бур, а також підвищеної аерації влітку, захист від перегріву, особливо для південних районів (розділ 14).
Відстань між житловими будинками, житловими і громадськими, а також між виробничими будівлями слід приймати на основі розрахунків інсоляції та освітленості, а також у відповідності з нормами протипожежних вимог (розділ 15).
6.1.21 Між фасадами з вікнами багатосекційних житлових будинків заввишки 2-3 поверхи (без урахування мансарди, в якій вікна розташовані в похилих конструкціях даху) слід приймати відстані (побутові розриви) не менше 15 м, заввишки в 4 поверхи і більше – 20 м. В умовах, коли будівництво (нове будівництво, реконструкція) ведеться в зоні історичної забудови, яка має відповідний статус згідно з генеральним планом населеного пункту (зони охорони пам’яток культурної спадщини, значні історичні будівлі, історичний ареал), побутові розриви між житловими будинками можуть прирівнюватися до існуючих для збереження характеру історичного розпланування вулиці, кварталу, площі тощо. Будівництво в таких зонах може вестися по історично сформованій лінії забудови.
6.1.22 При плануванні територій нових кварталів з периметральною забудовою допускається зменшувати розриви між будинками до однієї висоти вищого будинку за умов розміщення в перших поверхах приміщень громадського призначення, з дотриманням вимог пожежної безпеки, норм інсоляції та освітленості житлових приміщень.
Примітка 1. У великих містах, при розміщенні 9-16 та більше поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів багатоповерхового будинку, що зводиться, до меж земельних ділянок садибних будинків приймається не менше 20 м, а до стіни найближчого садибного будинку – не менше висоти будинку, що зводиться. При розміщенні багатоквартирних житлових будинків поверховістю від 4 поверхів до 8 поверхів суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань від фасадів багатоквартирного будинку, що зводиться, до меж земельних ділянок садибних будинків слід приймати не менше 15 м, а до стіни найближчого садибного будинку – не менше висоти будинку, що зводиться, для багатоквартирних будинків до 3 поверхів відстань від фасадів до меж земельних ділянок – не менше 10 м для забезпечення проїзду пожежних машин.
Примітка 2. При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних тощо) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них.
6.1.23 Багатоквартирні житлові будинки слід розміщувати з відступом від червоних ліній магiстральних вулиць – 6 м, житлових вулиць – 3 м. Вбудовано-прибудовані або прибудовані (стилобатні) частини з приміщеннями громадського призначення до житлових будинків, а також окремо розташовані будівлі громадського призначення допускається розміщувати по червоній лінії вулиць згідно з містобудівною документацією, окрім будівель дитячих навчальних закладів.
6.1.24 Мінімальні розміри житлових кварталів та внутрішньоквартальних просторів у групах житлових будинків, кварталів визначаються вимогами: інсоляції та освітленості житлових примiщень, забезпечення відстані між фасадами (довгими сторонами) з вікнами протилежно розташованих будинків не менше 15 м при забудові до 4 поверхів, 20 м – при забудові більшої поверховості (побутовий розрив) та протипожежними вимогами.
6.1.25 Площу озеленених територій обмеженого користування у мікрорайоні, включаючи майданчики для відпочинку, для ігор, занять фізичною культурою, пішохідні доріжки, якщо вони займають не більше 30 % її загальної площі, слід приймати не менше 6 м2 на одну особу (без урахування території закладів дошкільної, загальної середньої освіти) або 12-15 м2 на одну житлову одиницю (квартиру) при розрахунковому середньому розмірі домогосподарства 2,5 особи, або приймається згідно з демографічними розрахунками розміру (величини) домогосподарства.
6.1.26 Мінімальну розрахункову площу ділянки для окремо розташованого житлового будинку, включаючи площу під забудовою (без урахування розміщення на ділянці закладів дошкільної освіти та загальної середньої освіти, підприємств обслуговування населення, гаражів та автостоянок, фізкультурних і спортивних споруд) слід приймати відповідно до кількості його мешканців, але не менше ніж у таблиці 6.3 (рисунок 5). При цьому необхідно проводити розрахунки щодо дотримання норм інсоляції та освітленості житлових приміщень.

Таблиця 6.3 – Питомі розміри ділянки для розміщення окремого житлового будинку

Житлові будинкиПлоща ділянки, м2/особу
3 поверхи без урахування мансарди30,1-23,3
4-5 поверхів20,2-17,0
6-8 поверхів15,3-13,9
9-10 поверхів12,2-12,0
11 поверхів і вищеПриймати за інтерполяцією, але не менше 10,5
Примітка 1. У разі розміщення на земельній ділянці житлових будинків та секцій різної поверховості при розрахунках слід визначати середню поверховість.
Примітка 2. Кількість мешканців житлового будинку комерційного житла рекомендується визначати згідно з кількістю житлових одиниць (квартир) або приймається згідно з демографічними розрахунками розміру (величини) домогосподарства та статистичних даних згідно із завданням на проектування.

6.1.27 Для під’їзду до будинків житлових груп, установ і підприємств обслуговування, торгових центрів слід передбачати двосмугові проїзди завширшки не менше 5,5 м, а до окремо розташованих будинків – односмугові проїзди завширшки не менше 3,5 м. На односмугових проїздах треба передбачати роз’їзні майданчики завширшки 6 м і завдовжки 15 м на відстані не більше ніж 75 м один від одного, при цьому тупикові проїзди повинні мати довжину не більше 150 м. Проїзди повинні закінчуватися розворотними майданчиками не менше 12 м 12 м, які забезпечують можливість розвороту сміттєвозів, прибиральних і пожежних машин з урахуванням їх технічних характеристик. В стислих умовах дозволяється організація Т-подібних розворотних майданчиків з розмірами 12 м 4 м.

Рисунок 5 – Площа земельної ділянки житлового будинку (м2 на одну особу)

6.1.28 Розрахункові показники граничних розмірів майданчиків, що мають бути розташовані на прибудинкових територіях, наведені у таблиці 6.4.

Таблиця 6.4 – Розміри майданчиків у складі прибудинкових територій

МайданчикиПитомі розміри майданчиків
м2 на одну особуодну житлову одиницю (квартиру)
Для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку0,71,75
Для відпочинку дорослого населення0,20,5
Для тимчасової стоянки автомобілівЗгідно з розділом 10 
Для тимчасової стоянки велосипедів0,10,25
Для занять фізкультурою**2,0/0,25,0/0,5
Для збирання побутових відходів*0,07 – наземний спосіб
0,03 – підземний спосіб
0,18
0,08
Для вигулу домашніх тварин***0,30,3
*За розрахунком згідно з таблицею 6.5
** Майданчики для занять фізкультурою рекомендується розміщувати як окрему озеленену зону, що обслуговує мікрорайон або групу житлових кварталів, які формують цілісний мікрорайон. За наявності озелененої зони з майданчиками для занять фізкультурою їх площу в межах прибудинкових територій слід передбачати за нормою 0,2м2 на одну особу при дотриманні нормативу зелених насаджень обмеженого користування 6 м2 на одну особу.
*** Майданчики для вигулу домашніх тварин слід влаштовувати поза межами прибудинкових територій на спеціально визначених ділянках на відстані не менше ніж 40 м від вікон житлового будинку та майданчиків для ігор і відпочинку та занять фізкультурою.
Примітка 1. Відстані від майданчиків для занять фізкультурою встановлюються залежно від їхніх шумових характеристик.
Примітка 2. За рішенням органів місцевого самоврядування на прибудинкових територіях можуть облашто- вуватися майданчики для господарських цілей (для сушіння білизни та чищення килимів) з розрахунку 0,1 м2 на одну особу або 0,25 м2 на одну житлову одиницю (квартиру). Відстані від майданчиків для господарських цілей до найбільш віддаленого входу у житловий будинок слід приймати не більше 100 м.
Примітка 3. Майданчики для ігор дітей та території озеленення мають розміщуватися усередині житлової групи з можливим їх улаштуванням на відкритих озеленених терасах житлових та громадських будинків, експлуатованих покрівлях споруд, стилобатних частинах (у т.ч. покрівлях), терасах та інших рівнях будинків, що використовуються під благоустрій та озеленення для мешканців житлових будинків відповідно до ДБН Б.2.2-5.

6.1.29 У межах багатоквартирної забудови слід передбачати збирання побутових відходів (наземний, підземний або вакуумний спосіб). Збирання побутових відходів на житловій території передбачається майданчиками, на яких розміщують контейнери для роздільного зберігання побутових відходів із зручними під’їздами для сміттєвозів згідно з ДБН Б.2.2-5 та ДСТУ-Н Б Б.2.2-7. Норми утворення побутових відходів для новоутворюваних населених пунктів приймають на одну розрахункову одиницю (особу, робоче місце) згідно з вимогами [40] або за таблицею 11.2. Площа контейнерних майданчиків для збирання побутових відходів та відстань їх розміщення від вікон житлових та громадських будинків наведено в таблиці 6.5.

Таблиця 6.5 – Площа та розміщення майданчика роздільного збирання побутових відходів на житловій території

Спосіб збиранняПлоща планувального модуля, м2Відстань від вікон житлових, громадських будівель, м
Планувальний модуль (1 контейнер)Планувальний модуль (2 контейнери)
0,4 м31,1 м30,8 м32,2 м3
Наземний7,510,011,0016,0020
Підземний3,55,5Визначаються технічними умовами
Вакуумний3,55,5Визначаються технічними умовами
Примітка 1. На місце розташування та площу майданчика для збирання побутових відходів впливає їх спосіб видалення: наземний та підземний або вакуумний (пневматичний).
Примітка 2. Планувальний модуль підземного та вакуумного способу може збільшувати об’єм накопичення побутових відходів до 5-10 м3 відповідно, якщо це не суперечить технічним умовам.
Примітка 3. Відстань від наземних майданчиків для збирання побутових відходів до фізкультурних майданчиків, майданчиків для ігор дітей і відпочинку дорослих слід приймати не менше 20 м. Пішохідну доступність майданчика збирання побутових відходів слід приймати не більше 100 м. Площа наземних майданчиків вказана з урахуванням благоустрою.
Примітка 4. Майданчики збирання побутових відходів для наземного способу проектуються відповідно до вимог ДСТУ-Н Б Б.2.2-7. Майданчики підземного та вакуумного способу збирання проектуються відповідно до містобудівних та технічних умов.
Примітка 5. При блокуванні планувальних модулів на більшу кількість обладнання з додаванням кожного наступного планувального модуля площа суми блоків зменшується від 2 м2 до 5 м2 у залежності від типу модуля та способу їх блокування.
Примітка 6. Майданчик збирання побутових відходів повинен бути обладнаний для прийому небезпечних відходів (хімічні джерела струму, побутові акумулятори тощо).
Примітка 7. Місця збирання побутових відходів на житлових територіях слід розташовувати не з підвітряного боку, не на протягах, а з забезпеченням норм аерації території. Майданчик для збирання побутових відходів для установ громадського обслуговування допускається розміщувати за спеціальним завданням, погодженим з місцевими органами влади.
Примітка 8. Місця збору великогабаритних побутових відходів (меблі, побутова техніка, будівельні відходи тощо) слід розміщувати на сельбищній території в комунальних кварталах або комунально- складських зонах.

Садибна забудова

6.1.30 Садибну забудову слід передбачати:

  • у межах населеного пункту переважно на вільних територіях, на ділянках, потенційно придатних для будівництва;
  • у приміських зонах – на резервних територіях, що плануються до включення у межу міста, за винятком зелених зон;
  • у нових селищах і тих, що розвиваються, розміщених у межах 30-40-хвилинної транспортної доступності.

З метою збереження масштабу планування і забудови історичного населеного пункту у зонах існуючої індивідуальної садибної забудови слід забезпечувати збереження історичного характеру середовища.
У найкрупніших містах нову садибну або блоковану забудову слід розміщувати в існуючих районах садибної забудови лише за наявності територіальних ресурсів відповідно до містобудівної документації, окрім територій історичних ареалів, де будівництво вистотних будівель і споруд не допускається.
Примітка. Розміщення садибної забудови на приаеродромній території допускається за умови дотримання вимог СНиП 2.05.08-85 та відсутності потенційного ризику авіаційної події.
6.1.31 Зони садибної забудови мають формуватися за принципами мікрорайонування окремими чи зблокованими житловими будинками з присадибними ділянками.
Поверховість будинків в межах територій садибної забудови не може перевищувати 3-х поверхів без урахування мансарди.
Розміщення багатоквартирних (секційних) будинків в кварталах садибної забудови не допускається.
6.1.32 Граничний розмір площі земельних ділянок, які надаються громадянам для нового житлового будівництва, має становити не менше 150 м2 для блокованої забудови і не менше 500 м2 для індивідуальної житлової забудови.
Примітка 1. До площі присадибної земельної ділянки включається площа під забудовою житлових будинків та господарських будівель.
Примітка 2. При розміщенні земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку в межах сформованої забудови площа її може бути зменшена, але не більше ніж на 20 % за умов забезпечення санітарних та протипожежних вимог.
6.1.33 Житлові будинки на присадибних ділянках слід розміщувати з відступом від червоних ліній магістральних вулиць – 6 м, житлових – 3 м.
Частина присадибної ділянки між червоними лініями і лінією забудови одно-, двоквартирних і блокованих будинків входить до загальної площі ділянки.
В умовах реконструкції допускається зменшувати відступи від червоних ліній до будинків і споруд з урахуванням сформованої забудови.
6.1.34 Присадибні ділянки з боку вулиць та сусідніх ділянок допускається огороджувати. Висоту огорожі слід встановлювати згідно з вимогами ДБН Б.2.2-5 та правилами благоустрою населеного пункту. Встановлення огорожі не може погіршувати інсоляцію житлових будинків на суміжних територіях. Огорожа присадибних ділянок не може виступати за червону лінію та межі ділянки.
6.1.35 Показники площі території та розрахункової щільності населення для розміщення садибної забудови слід приймати за таблицями 6.1 та 6.6.

Таблиця 6.6 – Показники розрахункової щільності населення (брутто) для районів садибної забудови (рекомендовані)

Тип забудовиРозмір присадибної ділянки, м2Кількість ділянок на 1 гаЩільність населення (брутто), осіб./га, при середньому складі сім’ї, осіб
23456
Садибна25003-46-89-1212-1615-2018-24
Садибна15005-610-1215-1820-2425-3030-36
Садибна12006-712-1418-2124-2830-3536-42
Садибна10008-917-1826-2734-3543-4451-52
Садибна60013-1528-2942-4355-5768-7181-84
Садибна50016-1734-3550-5266-6882-8497-99
Блокована40019-2141-4261-6280-8298-100115-118
Блокована30024-2753-5578-80101-104124-127144-148
Блокована20032-3875-77109-112134-143169-173196-200
Блокована15040-4996-99138-142176-180211-216242-248

6.1.36 У зонах садибної забудови слід передбачати розміщення об’єктів обслуговування на територіях загального користування, на спеціально відведених ділянках, у складі громадських центрів населеного пункту або у вигляді окремих споруд на територіях громадського призначення, а також розміщення майданчиків для ігор дітей дошкільного і молодшого шкільного віку, занять фізкультурою, стоянок для тимчасового зберігання автомобілів, майданчиків для господарських цілей загального користування. Питомі розміри майданчиків для ігор дітей та автостоянок допускається зменшувати відносно показників, наведених у таблиці 6.4, але не більше ніж на 30 %.
6.1.37 Озеленення вулиць, розмір яких в межах червоних ліній складає 12 м і менше, доцільно формувати за рахунок палісадників.
6.1.38 Допускається розміщення об’єктів обслуговування на присадибній ділянці згідно з нормами законодавства України. Прибудовані або окремо розміщені приміщення та тимчасові споруди для індивідуальної трудової та підприємницької діяльності допускається розташовувати на земельних ділянках по червоних лініях.
6.1.39 Гаражі слід передбачати вбудованими, прибудованими до житлових будинків або окремо розташованими по лінії забудови, а також в глибині ділянки. Відстані від в’їздів та інших технологічних прорізів гаражів до сусідніх житлових будинків, закладів загальної середньої освіти та закладів дошкільної освіти, інших споруд слід приймати за таблицею 10.6.
Примітка. Протипожежні відстані між будинками або господарськими будівлями, що розташовані окремо, відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємностей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати відповідно до протипожежних вимог, наведених у таблиці 15.2.
6.1.40 При розташуванні житлових будинків та громадських будівель на земельних ділянках необхідно забезпечувати вимоги санітарних норм та пожежних вимог ДСП 173-96, ДБН В.1.1-7, у тому числі для житлових та громадських будинків на суміжних земельних ділянках.
6.1.41 При розміщенні будинків в кварталах із сформованою забудовою для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань до межі суміжної земельної ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни будинку слід приймати не менше ніж 1,0 м. При цьому, має бути забезпечене виконання необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть попаданню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок або взаємоузгоджене водовідведення згідно з вимогами ДБН В.1.1-25.
Для нової садибної та дачної забудови відстань від межі слід встановлювати не менше 3 м.
Відстань від межі суміжної земельної ділянки до стовбурів дерев, які висаджуються, має бути від 4 м до 6 м в залежності від величини крони (але не менше 1/2 діаметра крони дерева), а до кущів – 1,0 м.
Допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд наведені в таблиці 6.7.

Таблиця 6.7 – Допустимі відстані від житлових будинків до господарських будівель і споруд

 Будівлі та спорудиВідстань, м
Господарські будівлі / сараї / для худоби, інших тварин та птахів площею до 50 м2Майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттє- збірник, сховища для добрив та ядохімікатівФільтруючий колодязь продуктивністю, м3/добуСептик продуктивністю, м3/добу
до 11-3до 11-3
Житлові будинки та літня кухня152081058
Артсвердловина водопостачання (питний колодязь)2020    
Примітка 1. Господарські будівлі і гаражі сусідніх ділянок допускається блокувати.
Примітка 2. Господарські приміщення для утримання худоби та птиці площею до 50 м2 допускається прибудовувати до одно- та двоквартирних житлових будинків (крім будинків, що знаходяться в ІV кліматичному районі) за умов ізоляції від житлових кімнат та кухонь не менше ніж трьома підсобними приміщеннями та за умови забезпечення санітарних відстаней до житлових будинків на суміжних земельних ділянках.
Примітка 3. При продуктивності локальних каналізаційних очисних споруд до 3 м3 на добу водозабірні споруди місцевого господарсько-питного водопостачання допускається розміщувати на від- стані 40-50 м вниз по течії ґрунтових вод, 20-25 м вверх по течії і 25-30 м по перпендикуляру до осі течії потоку ґрунтових вод. Відстані від артсвердловин та колодязів до окремих будівель і споруд та інших джерел забруднення слід приймати 20 м, місце розташування водозабірних споруд повинно бути вверх по течії ґрунтових вод і вище по відношенню до розташування каналізаційних споруд. За неможливості забезпечення цієї відстані в межах ділянки слід влаштовувати свердловини, колодязі або каптажі для групи будинків, які розміщуються вздовж житлових вулиць із відступом від червоної лінії на 2,5-3 м, на майданчиках розміром 2,5 м ´ 3 м із твердим покриттям та ухилом не більше 40-50 ‰.
Примітка 4. Вигрібні ями дворових вбиралень повинні бути виконані з конструкцій, що запобігають фільтрації фекальних стоків у ґрунт.

6.1.42 За відсутності мереж міської (селищної) каналізації необхідно передбачити кана лізування садиб з використанням локальних очисних споруд згідно з вимогами ДБН В.2.5-64, ДБН В.2.5-75.
При введенні водопроводу у будинок та обладнання внутрішньобудинкової каналізації з відведенням побутових стоків у вигріб не допускається.

Дачна та садова забудова

6.1.43 Території дачної та садової забудови призначаються для організації відпочинку громадян, ведення садівництва та городництва з будівництвом дачних, садових будинків для тимчасового або постійного проживання.
6.1.44 Розміщення нової дачної та садової забудови в межах населених пунктів, а також на територіях, де діють планувальні обмеження, у т.ч. на територіях лісів та лісопарків, об’єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон, у санітарно-охоронних зонах курортів, водоохоронних зонах, на резервних позаміських територіях, які передбачені містобудівною документацією для подальшого розвитку населених пунктів, на територіях інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури не допускається.
6.1.45 Нову дачну або садову забудову рекомендується розміщувати за межами населених пунктів на земельних ділянках з цільовим призначенням для дачного будівництва чи індивiдуального садівництва.
Існуючі території дачної забудови, які розташовані в межах населених пунктів чи приміських зонах, відносяться до рекреаційних зон з озелененими територіями обмеженого використання.
6.1.46 Територію дачної та садової забудови слід розподіляти на зони індивідуального (сади, дачні ділянки) та загального користування. Зона індивідуального користування з вулично-дорожньою мережею має складати до 90 % від загальної території такої забудови.
6.1.47 У межах зони загального користування розміщуються об’єкти і споруди, перелік яких та необхідна площа території наведені у таблиці 6.8.

Таблиця 6.8 – Об’єкти і споруди загального користування в межах територій дачної і садової забудови

Перелік будівельПлоща ділянок об’єктів і споруд загального користування в межах територій дачної і садової забудови, із розрахунку м2 на одну дачну (садівницьку) ділянку
малісереднікрупні
Обов’язкові: Споруди для зберігання засобів пожежогасіння0,50,40,25
Майданчики для контейнерів ТПВ0,10,10,1
Майданчики для стоянки автомобілів1,11,11,1
Майданчики для стоянок велосипедів0,650,650,65
Магазини змішаної торгівлі2,52,01,5
Правління товариства, медпункт1,01,01,0
Дитячі ігрові майданчики1,01,01,0
Рекомендовані: Універсальні фізкультурні майданчики4,03,42,8
ПасікиЗа завданням на проектування*
Споруда для охоронника
*Площа ділянки на одну споруду приймається незалежно від кількості садових ділянок – 100 м2.
Примітка. Об’єкти загального користування доцільно поєднувати у адміністративно-господарський центр. Пасіки слід розміщувати на окремих ділянках у місцях, найбільш віддалених від руху людей і транспорту.

6.1.48 На територіях дачної і садової забудови трасування доріг та проїздів, розміщення вбудовано-прибудованих або окремо розташованих гаражів, дачних та садових будинків, інших
споруд та відстані між ними слід приймати у відповідності з вимогами підрозділу “Садибна забудова” та розділу 15 “Протипожежні вимоги”
6.1.49 При переведенні існуючої дачної і садової забудови у райони садибної забудови має бути забезпечена відповідність показників соціальної, транспортної та інженерної інфраструктури нормативам садибної забудови в межах населених пунктів.
6.1.50 На території існуючої дачної і садової забудови використання садових або дачних ділянок для створення об’єктів торгівлі, побуту допускається за умови: відповідності площі земельної ділянки показникам відповідно до таблиці 6.8, забезпечення проїзду до ділянки та влаштування інженерного обладнання – відповідно до вимог ДСП 173-96, ДБН В.2.5-39 та ДБН В.2.5-64.

6.2 Зона громадської забудови

6.2.1 Зона громадської забудови призначена для концентрованого розташування закладів і підприємств обслуговування населення населеного пункту та населення, що мешкає за його межами.
6.2.2 Зону громадської забудови слід формувати як функціонально-просторову систему центрів – багатофункціональних та спеціалізованих, які є органічно пов’язаними з соціальнопланувальною структурою населеного пункту.
6.2.3 Громадську забудову слід формувати у місцях найбільшої концентрації населення, що перебуває у денний час, – у межах центру міста та інших населених пунктів уздовж головних вулиць і площ.
6.2.4 Території багатофункціональних громадських центрів у населених пунктах залежить, окрім їх величини і місця в структурі адміністративно-територіального устрою та системи розселення, від особливостей функціонально-планувальної структури населених пунктів, історичних та природно-ландшафтних чинників.
У малих містах слід створювати єдиний громадський центр міста і житлового району.
У середніх і великих містах, сельбищна територія яких поділяється на житлові або планувальні райони, функції громадського центру можуть поєднуватись з функціями громадського центру одного із житлових або планувальних районів.
У найкрупніших та крупних містах зони громадської забудови слід формувати у вигляді системи загальноміського центру, яка крім центрального ядра складається також з громадських центрів планувальних зон та центрів житлових (виробничих, рекреаційних) районів і мікрорайонів.
Склад функціональних елементів, їх кількісні показники встановлюються у містобудівній документації регіонального та місцевого рівнів.
Примітка. Міський центр, в залежності від величини міста, доцільно формувати або як площу, або як групу площ, поєднаних головною вулицею, серед яких визначається головна площа.
6.2.5 Спеціалізовані громадські центри слід формувати переважно в найкрупніших, крупних та великих містах за рахунок групування об’єктів в єдиний комплекс.
Примітка. Спеціалізовані центри слід розміщувати відокремлено або у складі загальноміських громадських центрів, центрів планувальних зон і планувальних районів, а також як окремі планувальні складові.
6.2.6 До складу громадських центрів планувальних зон, крім установ і організацій обслуго вування, слід включати адміністративні, бізнес-центри, об’єкти транспортної інфраструктури (транспортно-пересадочні вузли, пішохідні зони, території зберігання транспортних засобів тощо), а також земельні ділянки, призначені для розташування житлових будинків.
Питомий розмір територій, зайнятих власне під громадські функції, визначається залежно від значення громадського центру, класифікації населеного пункту. Ця величина відносно території центру може коливатися від 60 % до 70 % для ядра загальноміського центру, або від 15 % до 20 % для центрів повсякденного та періодичного обслуговування.
В міських та крупних сільських населених пунктах громадські центри виконують функції міжселенного обслуговування.
При розробленні містобудівної документації площу багатофункціонального загальноміського центру слід визначати відповідно до укрупнених показників:

  • для найкрупніших, крупних і великих міст – від 3,5 м2/особу до 5 м2/особу;
  • для середніх міст – від 5 м2/особу до 10 м2/особу;
  • для малих міських та сільських населених пунктів – від 10 м2/особу до 20 м2/особу.

6.2.7 Розвиток загальноміських центрів може здійснюватися шляхом реконструкції і технічного переоснащення громадських будинків, перепрофілювання існуючих об’єктів, будівництва нових об’єктів; суміщення об’єктів різного типу, розміщення об’єктів повсякденного та періодичного обслуго вування у вбудовано-прибудованих приміщеннях, в тому числі у перших поверхах житлових будинків.
6.2.8 Загальну площу території громадських центрів у планувальних зонах найкрупніших, крупних міст слід приймати:

  • за чисельності населення планувальної зони до 200 тис. осіб – від 15 га до 20 га;
  • за чисельності населення від 200 до 500 тис. осіб – від 20 га до 30 га;
  • за чисельності населення понад 500 тис. осіб – від 30 га до 60 га.

6.2.9 При розміщенні громадських об’єктів (при формуванні громадських центрів) слід враховувати показники граничної щільності громадської забудови відповідно до таблиці 6.9.

Таблиця 6.9 – Показники щільності забудови громадських центрів

Категорія населених пунктівЩільність сумарної загальної площі, тис. м2 роб. пл./га
Найкрупніші й крупні міста6,0 – 10,0
Великі міста4,0 – 6,0
Середні міста2,0 – 4,0
Малі міські і сільські населені пункти0,8 – 2,0
Примітка. Для найкрупніших та крупних міст щільність громадських функцій визначається для ядра центру, а в середніх і малих міських і сільських населених пунктах – для громадського центру в цілому.

6.2.10 При планувальній організації території громадських центрів, для реалізації комунікативної функції, необхідно передбачати формування розвинутих пішохідних зон (відкритих площ, пішохідних вулиць), які мають:

  • забезпечувати можливість організації та проведення масових громадських заходів (полiтичних, святкових, спортивно-розважальних тощо);
  • формувати зручні пішохідні зв’язки між об’єктами та комплексами обслуговування, зупинками громадського транспорту та транспортними вузлами, що забезпечують зв’язок населеного пункту з приміською зоною;
  • забезпечувати організацію різноманітних функцій, що містять розвинений набір об’єктів обслу говування, а також місць для короткотривалого відпочинку;
  • створювати індивідуальний архітектурний образ;
  • забезпечувати збереження традиційного характеру історичного середовища та об’єктів культурної спадщини.

6.2.11 Громадський простір багатофункціонального центру з розчленованою структурою формується на основі єдиної пішохідної зони, що забезпечує взаємозв’язок об’єктів центру, безперервність пішохідних комунікацій в межах всіх складових комплексу, зручність підходів до зупинок транспорту та озеленення рекреаційних майданчиків.
Для людей, що одночасно перебувають у пішохідній зоні, норма площі території має складати не менше ніж 20 м2 на одну особу.
6.2.12 Співвідношення між висотою будинків, що оточують майдан та його шириною доцільно приймати у межах 1:6 – 1:8. Відкритий простір слід передбачати не більше ніж 0,15 га в малих населених пунктах та 0,5-0,6 га – у великих.
При формуванні громадських центрів слід передбачати створення підземних просторів для розміщення об’єктів торгівлі, харчування, побутового обслуговування, а також для зберігання легкового автотранспорту, громадських вбиралень. Розміщені у підземному просторі об’єкти повинні бути обладнані спеціальними підйомними пристроями для забезпечення доступності до них маломобільних груп населення.
6.2.13 Доцільно передбачати безпосередній взаємозв’язок громадських центрів з озелененими територіями, розміри яких мають складати в межах громадських центрів не менше ніж 25 % від усієї території громадського центру. В історичних частинах громадських центрів цей показник має бути не менший ніж існуючий.
Парки загальноміського та районного значення рекомендується розміщувати на суміжних з громадськими центрами територіях і включати до системи планувальної організації центру.

7 ВИРОБНИЧІ ТЕРИТОРІЇ
До виробничих відносяться території підприємств, об’єктів, комунальних підприємств та об’єктів, транспортної інфраструктури, складської забудови, інноваційного розвитку (технопарки, індустріальні парки) в складі промислових зон, промислових районів, груп підприємств або роз- ташованих окремо.
7.1 Інноваційні об’єкти виробничих територій
До інноваційних об’єктів виробничих територій слід відносити технопарки, індустріальні парки, виробничі території технополісів.
7.1.1 Містобудівний розвиток інноваційних територій передбачає:

а) розроблення містобудівної документації щодо розвитку промислових зон, промислових районів, груп підприємств з можливістю формування технопарків, індустріальних (промислових) парків, виробничих та інноваційно-технологічних кластерів;

б) розроблення програми перспективного розвитку промисловості, галузі (регіону, поселення);

в) раціональне використання земельних ресурсів за планом земельно-господарського устрою територій;

г) стимулювання раціонального використання земельних ресурсів;

д) трансформацію виробничих територій з метою підвищення ефективності їх використання;

є) реконструкцію об’єктів інженерного забезпечення, які розміщуються на територіях інноваційного розвитку шляхом впровадженням методів ефективного використання інженерних та територіальних ресурсів з широким застосуванням ресурсозберігаючих технологій;

ж) оздоровлення річок і водойм, які розміщуються на територіях інноваційного розвитку шляхом винесення за межі прибережних захисних смуг виробничих об’єктів, а також забезпечення від- повідного режиму та умов використання промислових підприємств, розташованих на суміжних з водоохоронними зонами територіях;

з) розроблення містобудівної документації і заходів з ліквідації відвалів ливарного та інших виробництв, які розміщуються на територіях інноваційного розвитку, шляхом переробки і утилізації, подальшого проведення санації та рекультивації земель, визначення можливості їх подальшого використання;

и) розроблення пропозицій щодо оптимізації транспортних схем промислових формувань з урахуванням змін вантажообігу, пасажирських потоків, трансформації підприємств і чисельності працюючих.

7.2 Формування і планування виробничих територій

7.2.1 Розміщення виробничих територій не допускається:

а) у першому та другому поясі зони санітарної охорони джерел водопостачання;

б) у межах прибережних захисних смуг річок та водойм;

в) у першій зоні округу санітарної охорони курортів, а для кліматичних курортів в усіх зонах округу санітарної охорони, якщо об’єкти,що проектуються, не пов’язані безпосередньо з експлуатацією природних лікувальних засобів курорту;

г) на землях рекреаційного і оздоровчого призначення;

д) на землях природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

є) на землях історико-культурного призначення;

ж) у небезпечних зонах відвалів породи вугільних і сланцевих шахт або збагачувальних фабрик;

и) у зонах активного карсту, зсувів, осідання або обвалення поверхні під впливом гірських розробок, селевих потоків і снігових лавин, які можуть загрожувати забудові та експлуатації підприємств;

к) на ділянках, забруднених органічними та радіоактивними відходами;

л) у зонах можливого катастрофічного затоплення в результаті руйнування гребель або дамб.

7.2.2 Відповідно до [2] допускається розміщення на прибережних ділянках річок та інших водойм гідротехнічних, гідрометричних та лінійних об’єктів, а також об’єктів навігаційного призначення. Планувальні відмітки майданчиків, на яких вони розміщуються, слід встановлювати щонайменше на 0,5 м вище від розрахункового найвищого горизонту води з урахуванням підпору і ухилу водотоку, а також нагону від розрахункової висоти хвилі. За розрахунковий горизонт слід приймати найвищий рівень води з ймовірністю його перевищення для підприємств та об’єктів оборонного значення один раз на 100 років, для інших підприємств – один раз у 50 років, а для підприємств зі строком експлуатації до 10 років – один раз на 10 років.
Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Непридатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
7.2.3 Улаштування вантажних причалів, пристаней чи інших портових споруд слід розміщувати за течією ріки нижче сельбищної території.
7.2.4 Розміщення підприємств поблизу об’єктів з виготовлення і зберігання вибухових речовин, матеріалів і виробів на їх основі необхідно здійснювати з урахуванням меж небезпечних зон і районів.
7.2.5 При проведенні реконструкції, технічному переоснащенні існуючих промислових районів і груп підприємств доцільно ці території, в межах яких вони розміщені, планувально розподіляти на складові з урахуванням формування технопарків, технополісів, промислових і індустріальних парків на основі загальних архітектурно-планувальних рішень з вираженими планувальними ме- жами. При цьому слід передбачати поєднання інженерно-технічної інфраструктури, допоміжних виробництв та об’єктів громадського обслуговування.
7.2.6 При плануванні виробничих територій слід передбачати:

а) функціональне зонування території з урахуванням технологічних зв’язків, відповідних санi- тарно-гігієнічних та протипожежних вимог, вантажообігу і видів транспорту, містобудівних обмежень;

б) раціональну організацію транспортної та інженерної інфраструктури з урахуванням вироб- ничо-технічних зв’язків;

в) інтенсивне використання території, в тому числі наземний і підземний простір; г) організацію єдиної мережі громадського обслуговування працюючих;

д) будівництво та введення в експлуатацію пусковими комплексами або чергами; е) благоустрій території;

ж) захист територій від небезпечних наслідків виробничої діяльності, ерозії, абразії, заболочування, засолення і забруднення підземних вод і відкритих водойм стічними водами, відходами виробництва;

и) відновлення (рекультивацію) відведених у користування земель, порушених в процесі виробничої діяльності, а також при будівництві.

7.2.7 За функціональним використанням територію підприємства слід розподіляти на зони:

а) передзаводську (за межами земельної ділянки підприємства або в її межах);

б) виробничу;

в) підсобну;

г) складську.

7.2.8 У генеральних планах і схемах планування територій при розміщенні виробничих підприємств, технопарків, індустріальних парків у відповідних територіальних зонах слід визначати такі складові:

а) громадського центру;

б) підприємств, технопарків, у тому числі ділянок, які перебувають у складі технопарків, індустріальних парків;

в) загальних об’єктів допоміжних виробництв і господарств;

г) пожежних частин.

Розподіл на зони слід здійснювати з урахуванням конкретних містобудівних умов та особливостей виробництва.
7.2.9 Орієнтовні розміри передзаводських зон підприємств (га на 1000 працюючих) слід визначати з розрахунку:

  • 0,8 при кількості працюючих до 0,5 тис.;
  • 0,7 » » » більше 0,5 до 1 тис.;
  • 0,6 » » » від 1 до 4 тис.;
  • 0,5 » » » від 4 до 10 тис.;
  • 0,4 » » » більше 10 тис.

При визначенні розмірів передзаводських зон підприємств слід враховувати розрахункову кількість машино-місць на автостоянках для тимчасового зберігання автомобілів (таблиця 10.7), стоянок вантажного автотранспорту та благоустрою передзаводської території.
7.2.10 Відстані між будівлями, спорудами, в тому числі інженерними мережами, слід приймати не менше мінімально допустимих, при цьому щільність забудови ділянок (площадок) підприємств повинна бути не менше зазначеної у додатку Г.1.
7.2.11 Склад громадського центру виробничих територій слід визначати в кожному конкретному випадку з урахуванням розміщення виробничих об’єктів у планувальній структурі населеного пункту, кількості працюючих на підприємствах, наявності підприємств обслуговування в межах суміжної сельбищної території, виробничо-технологічних та санітарно-гігієнічних особливостей окремих підприємств.
7.2.12 У передзаводських зонах і в адміністративно-громадських центрах виробничих територій слід передбачати відкриті та/або закриті автостоянки для тимчасового зберігання легкових автомобілів. Відкриті автостоянки для тимчасового зберігання автомобілів людей з інвалідністю допускається розміщувати на території підприємства.
7.2.13 На підприємствах, де передбачається можливість використання праці осіб з обмеженими можливостями, які користуються кріслами колісними, входи у виробничі, адміністративно-побутові та інші допоміжні будівлі повинні бути обладнані пандусами з ухилом не більше ніж 1:12 та іншими спеціалізованими підйомними пристроями.
7.2.14 У транспортних схемах промислових формувань необхідно передбачати:

а) поєднання транспортних споруд і обладнання для різних видів транспорту (суміщені автомобільні та залізничні або автомобільні та трамвайні мости і шляхопроводи, загальне земляне полотно для автомобільних доріг і трамвайних колій, крім швидкісних видів транспорту);

б) використання споруд і обладнання, що проектуються для інших цілей (дамб водосховищ і гребель, водопропускних споруд), під земляне полотно і штучні споруди залізниць і автомобільних доріг;

в) можливість подальшого розвитку зовнішнього транспорту.

7.2.15 Ширину воріт автомобільних в’їздів на майданчик підприємства слід приймати по найбільшій ширині застосовуваних автомобілів плюс 1,5 м, але не менше 4,5 м, а ширину воріт для залізничних в’їздів – не менше 4,9 м.
7.2.16 Відстань від будівель та споруд до краю проїзної частини автомобільних доріг слід приймати відповідно до таблиці 7.1.

Таблиця 7.1 – Відстані від бортового каменю або краю укріпленої смуги узбіччя автомобільних доріг до будівель і споруд слід приймати не менше зазначених

Будівлі та спорудиВідстань, м
1.Зовнішні межі стін будівель, включаючи тамбури та прибудови:
а) за відсутності в’їзду в будівлю і за довжиною будівлі до 20 м
1,5
б) те саме за довжиною будинку понад 20 м3
в) за наявності в’їзду в будівлю двохосьових автомобілів і автонавантажувачів8
г) за наявності в’їзду в будівлю тривісних автомобілів12
д) за наявності в’їзду в будівлю тільки електрокарів5
2. Осі паралельно розташованих залізничних колій, мм:
1520 (1524)
3,75
7503
3. Огорожа майданчика підприємства1,5
4. Зовнішні межі опор естакад і шляхопроводів, димових труб, стовпів, щогл, виступаючих частин будівель: пілястр, контрфорсів, зовнішніх сходів тощо0,5
5. Вісь залізничної колії, по якій перевозиться рідкий метал, шлак, візки зі злитками та виливницями, візки з мульдами і коробами для перевезення шихтових матеріалів5
Примітка 1. Відстані від бортового каменю, кромки проїзної частини або укріпленої смуги узбіччя до стовбурів дерев або до чагарників повинні визначатися в залежності від породи дерев і чагарників з тим, щоб крона дерев з урахуванням її підрізування і чагарники не нависали над проїзною частиною або узбіччям.
Примітка 2. При в’їзді в цех автомобілів з причепами відстань від стіни цеха до дороги слід визначати розрахунком.

7.2.17 Напівзамкнуті двори слід розташовувати довгою стороною паралельно переважному напрямку вітрів або з відхиленням не більше 45°, при цьому відкрита сторона двору повинна бути звернена на навітряну сторону вітрів переважного напрямку.
Ширина напівзамкненого двору при будівлях, освітлюваних через віконні отвори, повинна бути не менше півсуми висот до верхньої відмітки карнизу протилежних будинків, що утворюють двір, але не менше ніж 15 м.
За відсутності шкідливих виробничих виділень у простір двору його ширина може бути зменшена до 12 м.
7.2.18 Застосування будівель, що утворюють замкнуті з усіх боків двори, допускається тільки з дотриманням таких умов:

а) ширину двору рекомендується приймати не менше найбільшої висоти до верху карнизу будівель, що утворюють двір, але не менше 18 м;

б) має бути забезпечене наскрізне провітрювання двору шляхом влаштування в будівлях отворів завширшки не менше 4 м і заввишки не менше 4,5 м (у кількості не менше двох) за можливості скупчення шкідливих речовин.

7.2.19 Для озеленення майданчиків підприємств, технопарків та території необхідно застосовувати місцеві види деревно-чагарникових рослин з урахуванням їх санітарно-захисних та декоративних властивостей і стійкості до шкідливих речовин, які виділяються підприємствами. Наявні деревні насадження слід, за можливості, зберігати.
7.2.20 На майданчиках підприємств, де можуть виділятися шкідливі речовини, не допускається розміщення деревно-чагарникових насаджень у вигляді щільних груп і смуг, що викликають скупчення цих речовин.
7.2.21 Будівлі і споруди з урахуванням специфіки виробництва та природних умов доцільно розміщувати з обов’язковим дотриманням таких вимог:

а) поздовжні осі будівлі і світлові ліхтарі слід орієнтувати в межах від 45° до 110° до меридіану;

б) поздовжні осі аераційних ліхтарів і стіни будівель з прорізами, що використовуються для аерації приміщень, слід орієнтувати в плані перпендикулярно або під кутом не менше 45°до переважного напрямку вітрів літнього періоду року.

7.2.22 Будівлі і споруди з устаткуванням, яке спричиняє значні динамічні навантаження і вібрацію, слід розміщувати від будівель і споруд з виробництвами, особливо чутливими до вібрації, на відстані, яку визначають за підрахунками, з урахуванням геологічних умов території, фізико-механічних властивостей грунту основи фундаментів, а також з урахуванням заходів для усунення впливу динамічних навантажень і вібрації на ґрунти.
7.2.23 Будівлі, споруди, відкриті установки з виробничими процесами, що виділяють в атмосферу газ, дим і пил, вибухонебезпечні і пожежонебезпечні об’єкти не слід розташовувати по відношенню до інших виробничих будівель і споруд з навітряної сторони для вітрів переважного напрямку.
7.2.24 Охолоджувальні ставки, водойми, шламовідстійники тощо слід розміщувати так, щоб у разі аварії рідина при розтіканні не загрожувала затопленням підприємству або іншим промисловим, житловим і громадським будівлям і спорудам.
7.2.25 Відстані між будівлями і спорудами в залежності від ступеня вогнестійкості і категорії виробництв слід приймати відповідно до розділу 15 “Протипожежні норми”, таблиця 15.2.
7.2.26 Відстані від відкритих наземних складів до будівель і споруд, а також відстані між зазначеними складами слід приймати не менше зазначених у таблиці 15.6.

7.3 Зона науково-виробничої забудови

7.3.1 Технополіси і технопарки (далі – парки) є взаємопов’язаними (інтегрованими) об’єктами, що пов’язані розгалуженою інфраструктурою та розташовані на певній цілісній території.
7.3.2 У складі технопарку слід передбачати:

а) наукові центри;

б) офіси та лабораторії;

в) об’єкти експериментального (серійного) виробництва;

г) складські комплекси.

7.3.3 У складі технополісу на сельбищній території (громадської та житлової забудови) на земельних ділянках невиробничого призначення додатково також розміщуються:

а) готелі, житлові будинки для наукового та обслуговуючого персоналу;

б) заклади дошкільної освіти, заклади загальної середньої освіти, медичні установи;

в) торговельні комплекси та розважальні центри, заклади громадського обслуговування, спортивні споруди;

г) озеленені території.

7.3.4 У складі інноваційного парку, на сельбищній території (громадської та житлової забудови) на земельних ділянках невиробничого призначення додатково також розміщуються:

а) офіси керуючої компанії, фінансові установи, об’єкти маркетингу та реклами;

б) заклади вищої та професійної (професійно-технічної) освіти;

в) бізнес-кампуси, акселератори, фонди, компанії-резиденти і R&D лабораторії (Research & Development – лабораторії з розвитку інноваційних технологій);

г) готелі, апартаменти для наукового та обслуговуючого персоналу;

д) багатоцільові зали для проведення наукових конференцій та інших заходів;

є) торговельні комплекси та розважальні центри, заклади громадського обслуговування; є) пожежнічастини;

ж) озеленені території.

7.3.5 У складі індустріального парку відповідно до містобудівної документації територія облаштована відповідною інфраструктурою, у межах якої учасники можуть здійснювати господарську діяльність у сфері переробної промисловості, інформації і телекомунікацій, а також науково- дослідну діяльність на умовах, визначених Законом “Про індустріальні парки”, та відповідним договором.
7.3.6 При розробленні містобудівної документації слід визначати території для розміщення і розвитку наукових установ, які пов’язані з дослідницькою діяльністю і специфікою виробництва.
7.3.7 Для розміщення індустріальних, інноваційних парків слід використовувати території, вільні від забудови, території існуючих підприємств та промислових районів, які втрачають своє виробниче значення.
7.3.8 Індустріальні, інноваційні парки доцільно розташовувати в зоні забезпеченості надійної транспортної доступності автомобільними і залізничними магістралями, транспортними вузлами – морськими і аеропортами, вокзалами і логістичними центрами.
7.3.9 Архітектурно-планувальна організація інноваційних об’єктів виробництва має забезпечувати умови для здійснення наукової та/або виробничої підприємницької діяльності, раціональне розміщення їх потужностей.
7.3.10 На території технологічних парків виділяються наступні функціональні зони:

а) промислових і/або наукових об’єктів;

б) соціального, торговельного обслуговування;

в) адміністративного центру і загальних служб;

г) відкритих просторів загального користування;

д) парків;

є) інженерно-допоміжних об’єктів;

ж) дорожньої мережі.

7.3.11 Територію слід розподіляти на ділянки, підготовлені до забудови, призначені для оренди, лізингу або для продажу окремим користувачам та забезпечені необхідною транспортною, інженерною та інформаційно-комунікаційною інфраструктурою, рівень забезпеченості якою визначається конкретними умовами і призначенням парку.
7.3.12 Необхідно передбачати ділянки різної величини для забезпечення можливих запитів ймовірних користувачів:

  • малі підприємства від 400 м2 до 1500 м2;
  • середні підприємства від 1500 м2 до 6000 м2;
  • підприємства понад 6000 м2.

Допускається об’єднання кількох ділянок для одного користувача.
7.3.13 У структурі індустріальних парків для підтримки підприємців доцільно передбачати виробничі та/або дослідницькі будівлі чи споруди з використанням універсальних модульних блоків.
7.3.14 Залежно від містобудівних умов і завдань організації технологічного процесу доцільно використовувати:

  • індивідуальні модульні будівлі – одно-триповерхові, призначені для одного користувача. Будівлі можуть бути одинарні, подвійні, з трьох і більше зблокованих модулів, і які найбільшою мірою відповідають забудові парків у периферійних районах міста та за його межами;
  • багатомодульні будівлі – багатоповерхові і підвищеної поверховості кооперовані будівлі, внутрішній простір яких ділиться на окремі модульні приміщення, призначені для декількох різних користувачів (наукові, промислові, готелі, багатофункціональні будівлі тощо), територія яких знаходиться в загальному користуванні. Такі будівлі доцільно використовувати для забудови парків в серединній частині міста і при розміщенні в межах сельбищних територій.

7.4 Комунальна зона

7.4.1 Комунальна зона призначена для розміщення підприємств, які забезпечують обслуговування об’єктів та систем соціальної, транспортної, інженерної інфраструктури, а також житлово-комунального господарства і надають послуги мешканцям населеного пункту.
7.4.2 В межах комунальної зони допускається розміщення:

а) підприємств транспорту (трамвайних та тролейбусних депо, автобусних та таксомоторних парків, депо метрополітену, гаражів, станцій технічного обслуговування автомашин, автозаправних станцій);

б) підприємств побутового обслуговування (фабрик-пралень, хімічного чищення одягу, ремонту побутової техніки, одягу, меблів);

в) підприємств житлово-комунального господарства;

г) об’єктів та мереж інженерно-технічного забезпечення (інженерних мереж, систем або кому- нікацій, які безпосередньо використовуються в процесі тепло-, газо-, електро-, водопостачання та водовідведення);

д) підприємств поводження з побутовими відходами;

є) територій місць поховання;

ж) пожежних частин.

7.5 Зона транспортно-складської забудови

7.5.1 Зону транспортно-складської забудови (логістичні, складські центри) доцільно розміщувати у периферійній зоні населеного пункту або за його межами біля відповідних транспортних комунікацій.
7.5.2 При плануванні території логістичного центру доцільно передбачати розміщення інформаційно-аналітичного пункту, а також:

  • майданчиків для очікування розвантаження та завантаження автотранспорту;
  • складських приміщень, обладнаних пристосуваннями для розвантаження і комплектації вантажів;
  • відкритих контейнерних майданчиків для зберігання контейнерів;
  • парків автотранспорту електронавантажувачів, що забезпечують перевезення контейнерів міжнародного стандарту;
  • залізничних станцій, що забезпечують подачу вагонів безпосередньо до розвантажувальних майданчиків складів і до контейнерних майданчиків;
  • морських і річкових портів, в тому числі спеціалізованих;
  • пожежних частин.

7.5.3 При плануванні складських центрів слід враховувати специфіку їх організації та діяльності.

7.6 Зона сільськогосподарських виробничих територій

7.6.1 Виробничі території сільських населених пунктів є їх функціональною частиною.
7.6.2 На цих територіях можуть бути розміщені різні типи агропромислових комплексів, підприємств і цехів галузевих господарських центрів виробничих об’єктів, які належать акціонерним товариствам, кооперативам, особистим селянським та фермерським господарствам тощо, а також підприємств несільськогосподарських галузей (філії підприємств, цехи, в тому числі виробничо-технічного обслуговування і будівництва).
7.6.3 При організації сільськогосподарських виробничих територій, у тому числі фермерських господарств, перевагу доцільно віддавати розвиткові діючих виробничих потужностей, їх розширенню, реконструкції і технічному переобладнанню за умови дотримання організаційно-господарських, санітарно-гігієнічних, зооветеринарних, протипожежних та інших вимог.
7.6.4 Виробничі території слід формувати компактно, їх планування має забезпечувати кооперацію розміщених виробництв, створення загальних систем інженерного забезпечення, транспортних комунікацій і об’єктів побутового обслуговування.
Щільність забудови ділянок (площадок) сільськогосподарських підприємств повинна бути не менше зазначеної у додатку Г.2.
Будівлі та споруди сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств відповідно до їх розмірів та потужності розміщуються:

  • у виробничих зонах у межах населеного пункту та за його межами;
  • на землях сільськогосподарського призначення (в тому числі земельних ділянках сільсько-господарських підприємств, особистих селянських господарств та фермерські господарств) при дотриманні санітарно-гігієнічних, зооветеринарних та протипожежних вимог з урахуванням функціонального зонування території (хуторська система).

Генеральні плани виробничих об’єктів, а також фермерських господарств, що розміщені поза межами населеного пункту, слід розробляти окремо.
Між підприємствами, установами, складами та відкритими майданчиками, що не є вибухо- та пожежонебезпечними, які не виділяють шкідливих речовин в обсягах, що не перевищують допустимі концентрації, не створюють акустичного забруднення та інших негативних впливів на навколишнє природне середовище та територією житлової забудови населеного пункту має встановлюватися санітарно-захисна зона розміром не менше ніж 50 м.
Розміщення і визначення допустимих потужностей тваринницьких ферм у малих сільськогосподарських підприємствах, особистих селянських та фермерських господарствах здійснюється відповідно до техніко-економічних обґрунтувань.
7.6.5 Розміщення сільськогосподарських комплексів і підприємств повинно забезпечувати збереження природного середовища, виключати можливість розвитку ерозійних процесів, забруднення ґрунтів і водних джерел відходами виробництва.
Розміщення будинків, споруд і комунікацій сільськогосподарських підприємств не допускається:

  • у зонах сельових потоків, снігових лавин та зсувів;
  • у першій та другій зонах санітарної охорони курортів;
  • на землях зелених зон міст, включаючи землі міських лісів;
  • на земельних ділянках, забруднених органічними та радіоактивними речовинами;
  • у межах прибережно-захисних смуг річок та інших водойм, на землях об’єктів природно- заповідного фонду та їх охоронних зон, зонах охоронюваного ландшафту, окрім сінокосіння;
  • на землях історико-культурного призначення;
  • у зонах охорони пам’яток культурної спадщини.

На територіях, де залягають корисні копалини, як виняток допускаються тимчасові споруди сільськогосподарських підприємств, які можуть функціонувати включно до початку видобування корисних копалин.
У першому, другому поясах зон санітарної охорони джерел водопостачання не допускається розміщення:

  • тваринницьких ферм, птахофабрик, тепличних підприємств;
  • відкритих майданчиків для зберігання автомашин та розміщення сільськогосподарських ремонтних майстерень, складів мінеральних добрив та отрутохімікатів, а також складів паливно-мастильних матеріалів, місць поховань, скотомогильників, полів зрошення та фільтрації гноєсховищ, силосних траншей та інших сільськогосподарських об’єктів, які мають вплив на мікробне зараження підземних вод.

У третьому поясі зон санітарної охорони джерел водопостачання не допускається розміщення складів паливно-мастильних матеріалів, мінеральних добрив, отрутохімікатів та інших об’єктів, що можуть спричинити хімічне забруднення підземних вод.
7.6.6 При взаємному розміщенні виробничої і сельбищної територій слід передбачати між ними відповідні санітарно-захисні зони згідно з ДСП 173-96. При взаємному розміщенні сільськогосподарських підприємств різних галузей тваринництва, птахівництва і деяких інших об’єктів, а також при взаємному розміщенні тваринницьких комплексів і об’єктів з переробки і зберігання сільськогосподарської продукції слід забезпечувати зооветеринарні розриви.
Будівлі та споруди з технічними процесами, які є джерелом викидів в навколишнє природне середовище шкідливих речовин, повинні відокремлюватись санітарно-захисними зонами від межі житлової забудови, ділянок громадських установ, будинків і споруд, в тому числі дитячих, навчальних, лікувально-профілактичних установ, закладів соціального забезпечення, спортивних споруд тощо, а також територій парків, садів, скверів та інших об’єктів зеленого будівництва загального користування, ділянок оздоровчих та фізкультурно-спортивних установ, місць відпочинку, садів- ницьких товариств та інших прирівняних до них об’єктів.
Розміри санітарно-захисних зон від сільськогосподарських виробничих об’єктів і комплексів до меж житлової забудови визначаються у відповідності з вимогами ДСП 173-96.
У санітарно-захисних зонах допускається розміщення складів (сховищ) зерна, фруктів, овочів і картоплі та будівель і споруд, які вказані в санітарних нормах проектування промислових підприємств.
7.6.7 Особисті селянські та фермерські господарства у селищах та селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней від 10 до 30 голів, овець від 10 до 50 голів, птиці від 30 до 100 голів санітарно-захисна зона має становити не менше 50 м від житлової забудови за умови дотримання встановлених вимог щодо утилізації відходів їх життєдіяльності.
Фермерські господарства у селищах, селах з утриманням великої рогатої худоби або свиней
від 31 до 200 голів, овець – від 50 до 1000 голів, птиці – від 100 до 1000 голів необхідно розміщувати на відокремлених ділянках з дотриманням розмірів санітарно-захисних зон згідно з ДСП 173-96.
Для фермерських господарств, що належать до підприємств змішаного типу, санітарно-захисну зону слід приймати більшою з тих, що потребують окремі типи тваринницьких будівель, або окремі виробництва, але не менше ніж 100 м від житлової забудови.
При архітектурно-планувальній організації особистих селянських та фермерських господарств здійснюється розмежування виробничої та житлової зони. Не допускається блокування житлових приміщень з виробничими фермерськими приміщеннями.
Примітка. Утримання худоби у меншій кількості ніж позначено в нормах допускається згідно з санi- тарними і зооветеринарними нормами на присадибних ділянках без їх розмежування та функціонального розподілу.
При утриманні в особистих селянських та фермерських господарствах разом поголів’я великої рогатої худоби, свиней, овець та інших тварин в одній будівлі проводиться розподіл приміщень на ізольовані секції для окремих тварин. При вигульному утриманні птиці відстань до тваринницьких приміщень повинна бути 100 м, при клітковому утриманні – 50 м.
Енергоємкі підприємства малих сільськогосподарських підприємств особистих селянських та фермерських господарств слід розміщувати з урахуванням можливого використання нетрадиційних джерел енергії (низькопотенційної та викидної теплоти ТЕС, ТЕЦ, АЕС, газокомпресорних станцій, сонячної енергії, енергії вітру, використання вторинних енергоресурсів промислових підприємств тощо).
7.6.8 У санітарно-захисній зоні допускається розміщення бань, пралень і гаражів за умови, що частка забудови не буде перевищувати 10 % усієї території санітарно-захисної зони.
Розміщення спортивних споруд, парків, дитячих установ, лікувально-профілактичних і оздоровчих установ, а також насадження плодовоягідних дерев та чагарників на території санітарно-захисної зони не допускається.
У межах території санітарно-захисної зони завширшки 100 м і більше з боку сельбищної території слід передбачати смугу деревно-чагарникових насаджень завширшки не менше 50 м, а з шириною зони до 100 м – не менше 20 м.
Вздовж межі території виробничої зони, а також для відокремлення виробничих комплексів один від одного слід передбачати улаштування смуг зелених насаджень завширшки не менше 5 м.
Зелені насадження для захисту водозабірних споруд з підземних джерел слід розміщувати на межі першого поясу зони санітарної охорони на відстані не менше 30 м від підземного джерела і водозабірних споруд.
Шумозахисні зелені насадження слід передбачати у вигляді смуг як з боку джерела шуму, так і з боку об’єктів, що захищаються від шуму (у комплексі з іншими шумозахисними заходами).
7.6.9 Тваринницькі, птахівницькі, звірівницькі ферми, ветеринарні установи, склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин слід розміщувати з підвітряного боку відносно інших сільськогосподарських об’єктів.
При розміщенні складів мінеральних добрив та хімічних засобів захисту рослин повинні бути проведені заходи, що виключають попадання шкідливих речовин у водойми, грунт і атмосферне повітря.
Склади мінеральних добрив і хімічних засобів захисту рослин належить розташовувати на відстані не менше 2 км від рибогосподарських водоймищ. У випадку особливої необхідності припускається зменшувати відстань від указаних складів за умовами узгодження з органами, які здійснюють охорону рибних запасів відстані від складів мінеральних добрив та пестицидів до сільськогосподарських підприємств, поверхневих водних об’єктів, джерел централізованих систем водопостачання, водопровідних споруд визначаються згідно з вимогами ДСП 173-96.
7.6.10 Території виробничих зон не повинні розділятися на відокремлені частини магістральними залізницями або автомобільними дорогами.
7.6.11 Розміщення сільськогосподарських підприємств, будівель та споруд на приаеродромній території допускається за умови додержання вимог [6].
На приаеродромних територіях встановлюються спеціальні вимоги до розташування об’єктів, а їх висотне положення контролюється, виходячи із умов безпеки маневрування, зльоту та посадки відповідно до чинного законодавства. Будівництво об’єктів на приаеродромній території можливо здійснювати з урахуванням того, що на приаеродромній території запроваджується особливий порядок здійснення діяльності, яка може вплинути на безпеку авіації та створити перешкоди для роботи наземних засобів зв’язку, навігації та спостереження.
До такої діяльності належать:

1) будівництво, вибухові роботи;
2) діяльність, що сприяє скупченню птахів;
3) установлення радіовипромінювальних пристроїв;
4) роботи, пов’язані з використанням лазерних пристроїв, що можуть випромінювати у повiтряний простір;
5) роботи, пов’язані із запуском ракет, метеорологічних радіозондів та куль-пілотів;
6) діяльність, пов’язана з польотами літальних апаратів, з викидами диму та газів, що можуть погіршувати видимість у районі аеродрому;
7) будівництво високовольтних повітряних ліній, висадка та вирощування дерев або зелених насаджень.

Погодженню з Державіаслужбою та Міноборони підлягають місце розташування і висота, зокрема, таких об’єктів будівництва та реконструкції: повітряних ліній електрозв’язку та електропостачання, вибухонебезпечних, радіотехнічних, світлотехнічних та інших об’єктів (залізничних колій, автомобільних шляхів, об’єктів з викидом відкритого полум’я, газів та диму, діяльність яких може призвести до погіршення видимості в районах аеродромів, тощо), які можуть створити загрозу безпеці повітряного руху або перешкоджати роботі аеродрому чи засобів зв’язку, навігації та спостереження (радіотехнічного забезпечення), незалежно від їх розміщення.
7.6.12 Сільськогосподарські підприємства, що виділяють в атмосферу значну кількість диму, пилу або хімічних речовин з неприємним запахом, та речовин, шкідливих для організму людини, не допускається розміщувати в замкнутих долинах, котловинах, біля підніжжя гір та інших територіях, не забезпечених природним провітрюванням.
7.6.13 Санітарно-захисна зона від гноєсховищ фермерських господарств має визначатися як від тваринницьких ферм (у складі якої є гноєсховище) відповідної потужності згідно з обов’язковим дотриманням вимог ДСП 173-96.
7.6.14 Транспортні зв’язки виробничої та сельбищної територій, а також зв’язки з сільськогосподарськими угіддями та іншими об’єктами сільськогосподарського призначення слід забезпечувати мережею доріг.
7.6.15 Вибір виду транспорту слід здійснювати на основі техніко-економічних розрахунків, віддаючи перевагу безрейковому транспорту.
7.6.16 Автомобільні дороги в межах виробничих майданчиків слід проектувати з урахуванням рельєфу місцевості та технологічних вимог за прямокутною замкнутою (кільцевою), тупиковою або змішаною схемами. На великих сільськогосподарських підприємствах перевагу необхідно віддавати схемам доріг з кільцевим рухом транспортних засобів.
При влаштуванні тупикових доріг (проїздів) в кінці тупиків повинні бути передбачені майданчики
прямокутні або грушовидні, у формі петлі об’їзди для розвороту транспортних засобів, у тому числі пожежних автомобілів розміром не менше ніж такі, що забезпечують розворот відповідних транспортних засобів з урахуванням їх технічних характеристик. Для великогабаритних сільськогос- подарських машин розміри майданчиків повинні бути збільшені до розмірів, які забезпечують розворот відповідних транспортних засобів.
7.6.17 Ширину проїзної частини та узбіччя внутрішньомайданчикових доріг слід приймати в залежності від їх призначення та організації руху транспортних засобів.
7.6.18 Ширину проїздів на території сільськогосподарських підприємств слід визначати за умови створення найбільш компактного розміщення транспортних та піших доріг, інженерних мереж, смуг озеленення. При цьому слід враховувати можливості снігових заносів доріг.
7.6.19 На генеральному плані сільськогосподарських підприємств, площа яких перевищує 5 га, слід передбачати не менше двох в’їздів, відстань між якими по периметру огорожі повинна бути не більше 1500 м.
7.6.20 При використанні відходів виробництва при будівництві доріг слід враховувати їх можливу агресивність та токсичність по відношенню до навколишнього природного середовища.
7.6.21 Траси доріг, за можливості, слід прокладати по межах полів сівозмін та межах угідь господарств.

9 СОЦІАЛЬНА ІНФРАСТРУКТУРА (УСТАНОВИ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ГРОМАДСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ)

9.1 Установи та організації громадського обслуговування слід розміщувати на територіях, наближених до місць проживання і роботи населення, у складі громадських центрів та в ув’язці з системою громадського пасажирського транспорту, з урахуванням транспортної доступності до об’єктів громадського обслуговування.
При розробленні містобудівної документації для розрахунку кількості та місткості установ та організацій громадського обслуговування слід використовувати нормативи забезпеченості, які відображають розрахунковий рівень обслуговування. Для орієнтовних розрахунків кількість, місткість, потужність установ та організацій громадського обслуговування слід приймати відповідно до Додатка Е.1.
Примітка 1. Розміщення, місткість установ та організацій громадського обслуговування, не зазначених у додатку Е.1 слід приймати за завданням на розроблення містобудівної документації.
Примітка 2. Наведені у додатку Е.1 нормативи є усередненими показниками по Україні (з розбивкою на міста, селища і села) і у кожному окремому випадку підлягають уточненню в процесі проектування залежно від демографічного прогнозу, розміру населеного пункту та його місця у системі розселення.
У житлових мікрорайонах слід формувати первинні центри з розміщенням об’єктів повсякденного обслуговування; на рівні житлових районів і районних центрів, центрів об’єднаних територіальних громад – періодичного обслуговування; на рівні міст, районних, міжрайонних, регіональних, міжрегіональних і республіканських центрів – епізодичного чи унікального обслуговування.
У житловому районі міста, районному центрі, центрі об’єднаної територіальної громади доцільно формувати освітні і госпітальні округи з відповідними взаємопов’язаними установами та організаціями громадського обслуговування.
9.2 При розробленні планувальних пропозицій щодо розвитку та розміщення системи обслуговування населення необхідно враховувати:

  • різну частоту попиту на одержання відповідних послуг (повсякденних, періодичних, епізодичних чи унікальних);
  • мінімально необхідний рівень рентабельного функціонування потужностей об’єктів громадського обслуговування;
  • нормативні витрати часу на одержання послуг;
  • поступове розширення номенклатури послуг, які надаються за допомогою електронних засобів комунікації і не залежать від місця проживання або перебування особи, що одержує послуги.

9.3 Необхідно передбачати території для розміщення комплексів об’єктів громадського обслуговування населення:

  • у малих населених пунктах, мікрорайонах міст – повсякденного обслуговування в межах 15 хв пішохідної доступності;
  • в центрах об’єднаних територіальних громад, районів та районів у містах – періодичного обслуговування в межах пішохідної або транспортної доступності з витратами часу до 30 хв;
  • у містах – переважно центрах районних систем розселення з кількістю населення до 250 тис. осіб – епізодичного та періодичного обслуговування з витратами часу до 45 хв транспортної доступності;
  • у містах – переважно центрах обласних систем розселення 250-500 тис. осіб з витратами часу до 60 хв транспортної доступності;
  • в містах – центрах міжобласних систем розселення з кількістю населення понад 500 тис. осіб – унікального обслуговування з витратами часу до 90 хв транспортної доступності.

Об’єкти громадського обслуговування у селищах, селах слід розміщувати з розрахунку забезпечення жителів кожного населеного пункту повсякденними послугами в межах пішохідної доступності не більше 30 хв. Забезпечення об’єктами більш високого рівня обслуговування слід передбачати на групу сільських населених пунктів. Для організації обслуговування, крім будівель, слід передбачати пересувні засоби і споруди сезонного використання з визначенням відповідних територій.
9.4 Під час розрахунку кількості, складу та місткості об’єктів громадського обслуговування у містах – центрах систем розселення – слід додатково враховувати кількість населення, що прибуває з інших населених пунктів, розташованих в зоні, обмеженій витратами часу на пересування до відповідних центрів згідно з додатком Е.2. В історичних містах слід враховувати очікувану кількість туристів, у курортних містах – неорганізовано відпочиваючих.
9.5 Для орієнтовних розрахунків кількість і місткість установ та організацій спеціалізованого курортного обслуговування на 1000 осіб, що лікуються й відпочивають, слід приймати згідно з додатком Е.3.
9.6 Площі земельних ділянок з розрахунку на 1000 осіб для розміщення груп установ та організацій громадського обслуговування повсякденного, періодичного та епізодичного попиту наведені у додатку Е.4.
Примітка. Площі земельних ділянок можуть бути зменшені в умовах реконструкції, а також при розміщенні нових об’єктів в умовах існуючої забудови на 25 %.
9.7 Радіус обслуговування населення установами та організаціями, що розміщуються в житловій забудові населеного пункту, не повинен перевищувати показники, зазначені у додатках Е.5 і Е.6.
9.8 Для населених пунктів, розміщених у районах сейсмічністю 7-8 балів, поверховість громадських будинків цілодобового перебування (санаторно-курортні, оздоровчі і туристичні заклади, лікарні і готелі) слід встановлювати не більше 4 поверхів з урахуванням ступеня вогнестійкості будинків і кількості місць.
У сейсмічних районах будинки закладів дошкільної освіти повинні мати не більше 2 поверхів, закладів загальної середньої освіти загального типу, спальні корпуси шкіл-інтернатів – не більше ніж 3 поверхи; спеціальних шкіл і шкіл-інтернатів (для дітей з порушенням фізичного та розумового розвитку – дітей з особливими потребами), будинків для осіб похилого віку – не більше ніж 2 поверхи. Відповідно до вимог ДБН В.1.1-12 допускається будівництво громадських будинків більше 4 поверхів на територіях з сейсмічністю 9 балів.
9.9 Відстань від будинків і меж земельних ділянок установ та організацій громадського обслуговування слід приймати не меншою ніж та, що наведена у таблиці 9.1.

Таблиця 9.1 – Відстань від будинків і меж земельних ділянок установ та організацій громадського обслуговування

Будинки (земельні ділянки), установи та організації громадського обслуговуванняВідстань від будинків (меж, ділянок) установ та організацій громадськогообслуговування, м
до червоної лініїдо стін житлових будинківдо будинків закладів загальної середньої освіти, закладів дошкільної освіти
у міських населених пунктаху сільських населених пунктах
Заклади дошкільної освіти та заклади загальної середньої освіти (від зовнішньої стіни будинку)2525** 50За нормами інсоляції та освітленості
Приймальні пункти вторинної сировини20*50
Пожежні депо1010За 15.1.4За 15.1.4
Кладовища традиційного поховання і крематорії66300300
Кладовища для поховання після кремації66100100
Кладовища традиційного поховання, для яких вичерпаний кладовищний період:
у містах
6650***50***
у сільських населених пунктах100***100***
Культурно-видовищні заклади2552525
Культові будинки та споруди (від зовнішньої стіни будинку):
класу наслідків (відповідності) СС1
5 5Згідно з протипожежними нормами, але не менше 6 м25
класу наслідків (відповідності) СС2105Згідно з протипожежними нормами, але не менше 10 м25
класу наслідків (відповідності) СС32552525
*Будинок із входами і вікнами.
**Чисельник – відстані від меж ділянки, знаменник – від будинку. Відповідно до місцевих умов допускається зменшувати відстань від будинку до червоної лінії до 10 м за умови створення зеленої захисної смуги завширшки не менше 6 м. Відстань від меж ділянки до житлового будинку з вікнами (у сільській місцевості) – не менше 10 м, до глухої стіни – 5 м, від будинку до глухої стіни – 15 м.
***Згідно ДСП 2.2.4-171-10.
Примітка 1. Ділянки закладів дошкільної освіти не повинні безпосередньо прилягати до магістральних вулиць.
Примітка 2. Приймальні пункти вторинної сировини слід ізолювати смугою зелених насаджень і передбачати до них під’їзди для автомобільного транспорту.
Прокрутка до верху